Анекдоти

У суді слухають справу про розлучення.

Дружина:

— Я вимагаю, щоб нас розлучили: чоловік без мого відома продав усі каструлі, а гроші пропив.

Чоловік:

— Я теж прошу нас розлучити: зникнення каструль ця ідеальна господиня виявила тільки на сьомий день!

**

Чоловiка вкусив собака. Він відчув себе зле і звернувся до лікаря:

— Повинен вас засмутити: у вас сказ, — сказав лiкар.

Пацієнт узяв аркуш паперу і почав швидко щось писати.

— Навіщо ви пишете заповіт? Я спробую вас вилiкувати.

— Це не заповіт. Я складаю список тих, кого мені треба вкусити, перш ніж я помру.

**

Їдуть на мотоциклі без коляски троє. ДАІшник, побачивши це, обурено махає палицею, намагаючись зупинити. Один зi мотоциклістів розводить руками і кричить:

— Ми тебе що, на голову посадимо?

**

Приходить жінка на сповідь.

— Грішна я, батюшко, щоранку дивлюся на себе в дзеркало і думаю: «До чого ж я красива!»

— Це не гріх, а омана.

 

* * *

Обурений відвідувач кличе офіціанта:

— І це ви називаєте міцною кавою?

— Звичайно. І доказом є те, що вже після першого ковтка ви сильно збудженi.

 

* * *

 

Двоє приятелів під час подорожі через негоду змушені були переночувати в будинку багатої вдови.

Через 9 місяців один iз них отримує лист від адвоката вдови i телефонує другу:

— Пам’ятаєш, ми під час походу ночували у вдови?

— Пам’ятаю.

— Пам’ятаєш, як ти кілька разів ходив до неї в кімнату.

— Пам’ятаю ...

— Ти що, назвався моїм ім’ям?

— А в неї народилася дитина?

— Ні, але можеш мене привітати — вдова померла і заповіла мені все своє майно.

**

Директор підприємства запитує головного бухгалтера:

— У нас люди коли зарплату востаннє отримували?

— Два мiсяцi тому.

— А на рахунку гроші є?

— Ні.

— А люди на роботу ходять?

— Ходять.

— Давай тоді за вхід гроші брати.

 

* * *

 

Hа іспиті професор запитує недбайливого студента:

— Ви знаєте, що таке іспит?

— Іспит — це бесіда двох розумних людей, — відповідає студент.

— А якщо один iз них дурень? — цікавиться професор.

Студент спокійно каже:

— Тоді другий не отримає стипендії.

 

* * *

 

Директор натискає на кнопку і каже своїй секретарці:

— Чай, будь ласка!

Голос iз динаміка:

— Іване Івановичу, ви можете мене хоча б у вихідні залишити в спокої? Відійдіть від домофона!

**

— Чим відрізняється холостяк від одруженого?

— Холостяк сам робить хатню роботу, а одруженого дружина примушує.

 

* * *

 

Сара повертається з базару:

— Фiмо, мені такого наговорили, такого.

— Скільки разів я тобі казав: не ходи туди, де тебе всі знають.

 

* * *

 

Зустріч двох старих приятелів. Один каже:

— У тебе чудова дача, а яка машина! Тепер тобі, напевно, більше нічого не потрібно.

— Потрібно!

— Що?

— Алібі або протекція в прокуратурі.

 

* * *

 

Священик спостерігає за людиною, що грає в гольф. Гравець підходить і запитує:

— Святий отче, ви, напевно, вважаєте, що це гріх — грати в гольф у неділю?

— Сину мій, грати так, як граєш ти, — гріх у будь-який день тижня.


Повернутися
03.05.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Щодня, усвідомлюємо ми це чи ні, наше життя складається з безлічі виборів: від простих і примітивних до тих, що їх пафосно прийнято називати доленосними. Кожен день, кожну хвилину і секунду ми йдемо мінним полем. Ми ще не знаємо, де і коли «рване» наш вибір, проте хочемо того чи ні, ми все одно щось вибираємо і пожинаємо його наслідки.

 Хтось із українських класиків свого часу казав, що вибір мови значно важливіший від вибору вишиванки. Бо вишиванку ви просто купите і будете цим пишатися – тим більше, чим більше за неї заплатите. Натомість мову не купити – навіть платними прискореними курсами. На неї треба зважитися – й почати в ній жити. Я б екстраполював це висловлювання не лише на мову, а й загалом на країну, яку ми всі обрали для себе за Батьківщину. Так, знаю, Василь Симоненко свого часу писав про те, що «Можна все на світі вибирати, сину… Вибрати не можна тільки Батьківщину». Проте ризикну з ним не погодитися: Батьківщина – це якраз те, що ти свідомо обираєш собі сам, інколи радше «всупереч», ніж «завдяки». Багато років тому я свідомо зробив свій вибір на користь України.  Мені дивно слухати скиглення тих, хто постійно говорить про втечу з «корабля, що тоне» під назвою «Україна». Я в цей час латаю у ньому пробоїни… В Україні ти можеш  міняти країну, беручи участь у чому завгодно: від аграрного сектору і до сфери високих технологій. Так, український вибір – важкий вибір. Але як казав Шарль де Голль, «завжди вибирайте найважчий шлях - на ньому ви не зустрінете конкурентів»…