Попливуть, як по маслу!

   Водні трамвайчики у Венеції працюватимуть на вживаній кухонній олії  

Водні трамвайчики у Венеції будуть працювати на екологічному пальному, яке виготовляється з відпрацьованої кухонної олії.

 Відповідну угоду підписали міська влада, управління місцевого транспорту та енергетичний концерн.

 Цей екологічний експеримент розпочнеться 1 квітня і триватиме впродовж 9 місяців.

 Згідно з укладеною угодою, «пальне» для міських водних трамвайчиків, які виконують у Венеції роль головного міського транспорту і називаються вапоретті, постачатимуть місцеві ресторани та кав’ярні.

 У цій ініціативі з метою поліпшення екологічного стану міста також буде брати участь фірма, яка займається збиранням відпрацьованої внаслідок смаження харчової олії.

 Упродовж першої фази експерименту здійснюватимуть моніторинг викидів шкідливих субстанцій у місті, щоб переконатися, чи їх рівень зменшився завдяки зміні пального.

 «Ми мусимо перевірити, чи Венеція стане взірцем для інших італійських міст та міст усього світу», — сказав глава підрозділу економічного розвитку магістрату Венеції Сімоне Вентуріні.

 Він наголосив, що місцевий нафтопереробний завод «першим у світі поєднав виважену політику захисту довкілля з соціальною та економічною».

 Наступним кроком, як повідомила мерія Венеції, буде розробка та впровадження нових гібридних моделей водних трамваїв, які є головним транспортним засобом у місті на воді.


Повернутися
03.05.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Щодня, усвідомлюємо ми це чи ні, наше життя складається з безлічі виборів: від простих і примітивних до тих, що їх пафосно прийнято називати доленосними. Кожен день, кожну хвилину і секунду ми йдемо мінним полем. Ми ще не знаємо, де і коли «рване» наш вибір, проте хочемо того чи ні, ми все одно щось вибираємо і пожинаємо його наслідки.

 Хтось із українських класиків свого часу казав, що вибір мови значно важливіший від вибору вишиванки. Бо вишиванку ви просто купите і будете цим пишатися – тим більше, чим більше за неї заплатите. Натомість мову не купити – навіть платними прискореними курсами. На неї треба зважитися – й почати в ній жити. Я б екстраполював це висловлювання не лише на мову, а й загалом на країну, яку ми всі обрали для себе за Батьківщину. Так, знаю, Василь Симоненко свого часу писав про те, що «Можна все на світі вибирати, сину… Вибрати не можна тільки Батьківщину». Проте ризикну з ним не погодитися: Батьківщина – це якраз те, що ти свідомо обираєш собі сам, інколи радше «всупереч», ніж «завдяки». Багато років тому я свідомо зробив свій вибір на користь України.  Мені дивно слухати скиглення тих, хто постійно говорить про втечу з «корабля, що тоне» під назвою «Україна». Я в цей час латаю у ньому пробоїни… В Україні ти можеш  міняти країну, беручи участь у чому завгодно: від аграрного сектору і до сфери високих технологій. Так, український вибір – важкий вибір. Але як казав Шарль де Голль, «завжди вибирайте найважчий шлях - на ньому ви не зустрінете конкурентів»…