Попливуть, як по маслу!

   Водні трамвайчики у Венеції працюватимуть на вживаній кухонній олії  

Водні трамвайчики у Венеції будуть працювати на екологічному пальному, яке виготовляється з відпрацьованої кухонної олії.

 Відповідну угоду підписали міська влада, управління місцевого транспорту та енергетичний концерн.

 Цей екологічний експеримент розпочнеться 1 квітня і триватиме впродовж 9 місяців.

 Згідно з укладеною угодою, «пальне» для міських водних трамвайчиків, які виконують у Венеції роль головного міського транспорту і називаються вапоретті, постачатимуть місцеві ресторани та кав’ярні.

 У цій ініціативі з метою поліпшення екологічного стану міста також буде брати участь фірма, яка займається збиранням відпрацьованої внаслідок смаження харчової олії.

 Упродовж першої фази експерименту здійснюватимуть моніторинг викидів шкідливих субстанцій у місті, щоб переконатися, чи їх рівень зменшився завдяки зміні пального.

 «Ми мусимо перевірити, чи Венеція стане взірцем для інших італійських міст та міст усього світу», — сказав глава підрозділу економічного розвитку магістрату Венеції Сімоне Вентуріні.

 Він наголосив, що місцевий нафтопереробний завод «першим у світі поєднав виважену політику захисту довкілля з соціальною та економічною».

 Наступним кроком, як повідомила мерія Венеції, буде розробка та впровадження нових гібридних моделей водних трамваїв, які є головним транспортним засобом у місті на воді.


Повернутися
03.05.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.