Попливуть, як по маслу!

   Водні трамвайчики у Венеції працюватимуть на вживаній кухонній олії  

Водні трамвайчики у Венеції будуть працювати на екологічному пальному, яке виготовляється з відпрацьованої кухонної олії.

 Відповідну угоду підписали міська влада, управління місцевого транспорту та енергетичний концерн.

 Цей екологічний експеримент розпочнеться 1 квітня і триватиме впродовж 9 місяців.

 Згідно з укладеною угодою, «пальне» для міських водних трамвайчиків, які виконують у Венеції роль головного міського транспорту і називаються вапоретті, постачатимуть місцеві ресторани та кав’ярні.

 У цій ініціативі з метою поліпшення екологічного стану міста також буде брати участь фірма, яка займається збиранням відпрацьованої внаслідок смаження харчової олії.

 Упродовж першої фази експерименту здійснюватимуть моніторинг викидів шкідливих субстанцій у місті, щоб переконатися, чи їх рівень зменшився завдяки зміні пального.

 «Ми мусимо перевірити, чи Венеція стане взірцем для інших італійських міст та міст усього світу», — сказав глава підрозділу економічного розвитку магістрату Венеції Сімоне Вентуріні.

 Він наголосив, що місцевий нафтопереробний завод «першим у світі поєднав виважену політику захисту довкілля з соціальною та економічною».

 Наступним кроком, як повідомила мерія Венеції, буде розробка та впровадження нових гібридних моделей водних трамваїв, які є головним транспортним засобом у місті на воді.


Повернутися
03.05.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...