Шиншили добре почуваються в міській квартирі, проте не люблять… самотності

   Тернополянка Оксана Ревуцька вирощує вдома шиншили. Замайже п’ять років їх розведення вона вивчила і звички, і вподобання, і оптимальний раціон цих тварин.

 – Ці тваринки дуже лякливі і потребують особливого догляду, – каже господиня. – Намагаюся не лякати їх різкими звуками.  Навіть собака, що постійно гавкає, чи гучна музика можуть зумовити у тварини порушення роботи травної системи. А ще шиншили терпіти не може самотності! Тому краще відразу купувати пару тварин, щоб ваші улюбленці не сумували. Але пару однієї статті, якщо не хочете поповнення. Інакше, гризунів треба переселяти у різні клітки. Шиншилі не бажано народжувати більше як два рази на рік, бо з організму «вимивається» кальцій і вона може загинути.  Самка може вигодувати одночасно трьох малят, а буває народжує і шість. Тоді решту треба годувати самому з піпетки, бо загинуть. Кожних дві години розводити 10-відсоткові вершки з еспумізаном. Після двох тижнів малюки можуть їсти самостійно.

 Домашніх улюбленців Оксана Ревуцька годує сіном та сушеними травами. Раз на два дні чергує сушену ромашку, кропиву, люцерну, календулу, цикорій. Аби збагатити раціон шиншил вітамінами, спеціально сушить  нарізані  плястерками яблука, топінамбур і моркву. Також купує в магазині спеціальний корм.

 – Час від часу даю шиншилам сушене гілля яблуні чи вишні, – ділиться таємницями догляду пані Оксана. – Для них це як «зубна паста». Завдяки гілочкам тварина зможе зберігати свої зуби здоровими, міцними і гострими.

Без протягів, проте не на прямому сонці

   Шиншили прекрасно почуваються у звичайній міській квартирі. Для цього господиня облаштувала для них спеціальну клітку.

– Передусім клітка повинна бути максимально просторою та гігієнічною, до неї обов’язково має бути зручний підхід, – радить тернополянка. – Висота  клітки приблизно 80-90 сантиметрів. Усередині повинна бути миска для корму, поїлка і маленька будочка для сну на окремій поличці. Східці у клітці мають бути у шахматному порядку, щоб тварині було зручно переміщуватися. Для того, щоб доглядати за розкішною шубкою, шиншили потрібна ванна, наповнена не водою, а піском. До речі, оптимальна температура для домашнього улюбленця – не вище 23 градусів.

     Не можна розміщувати будиночок для шиншил у глухому приміщенні або прохолодному місці: там вони не зможуть повноцінно відпочити, а це позначиться на їхньому психічному здоров’ї.  Тварини не терплять протягів та прямих сонячних променів, які можуть призвести до різних захворювань. Тому небажано розміщувати клітку біля вікна, особливо якщо воно виходить на сонячний бік.
Найвразливіша-травна система

     Оскільки шиншила живе в неволі, їсть і п’є те, тому тільки від господаря  залежить чи буде вона здорова чи ні. Можна уникнути всіх захворювань тварини, якщо створити комфортні умови утримання.

– Найуразливішою у шиншили є система травлення, –  каже Оксана Ревуцька. – Вона першою реагує не тільки на збої у роботі травного тракту тварини, але й може бути показником загального стану. Система травлення шиншил має високу чутливість кишкової мікрофлори до різних змін — умови утримання, переїзд, зміна складу корму, якості питної води та корму. Тому слід ретельно стежити за тим,що саме даєте тварині. Корм має бути сухим і свіжим.  

   Коли господиня повертається додому, то перш аніж підійти до клітки, завжди миє руки і переодягається  в  інший одяг, щоб до тварин не потрапила інфекція. Найнебезпечнішою хворобою для шиншил  є кокцидіоз. Вона фактично призводить до їх загибелі. Задля профілактики раз на рік Оксана Ревуцька дає шиншилам спеціальні краплі.

– Якщо дотримуватися усіх вимог, то шиншили будуть здорові і гарно почуватимуться, – підсумовує жінка. – Натомість дарують багато радості, вони чи не найкраще з усіх домашніх улюбленців  знімають стрес.


Повернутися
03.05.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Щодня, усвідомлюємо ми це чи ні, наше життя складається з безлічі виборів: від простих і примітивних до тих, що їх пафосно прийнято називати доленосними. Кожен день, кожну хвилину і секунду ми йдемо мінним полем. Ми ще не знаємо, де і коли «рване» наш вибір, проте хочемо того чи ні, ми все одно щось вибираємо і пожинаємо його наслідки.

 Хтось із українських класиків свого часу казав, що вибір мови значно важливіший від вибору вишиванки. Бо вишиванку ви просто купите і будете цим пишатися – тим більше, чим більше за неї заплатите. Натомість мову не купити – навіть платними прискореними курсами. На неї треба зважитися – й почати в ній жити. Я б екстраполював це висловлювання не лише на мову, а й загалом на країну, яку ми всі обрали для себе за Батьківщину. Так, знаю, Василь Симоненко свого часу писав про те, що «Можна все на світі вибирати, сину… Вибрати не можна тільки Батьківщину». Проте ризикну з ним не погодитися: Батьківщина – це якраз те, що ти свідомо обираєш собі сам, інколи радше «всупереч», ніж «завдяки». Багато років тому я свідомо зробив свій вибір на користь України.  Мені дивно слухати скиглення тих, хто постійно говорить про втечу з «корабля, що тоне» під назвою «Україна». Я в цей час латаю у ньому пробоїни… В Україні ти можеш  міняти країну, беручи участь у чому завгодно: від аграрного сектору і до сфери високих технологій. Так, український вибір – важкий вибір. Але як казав Шарль де Голль, «завжди вибирайте найважчий шлях - на ньому ви не зустрінете конкурентів»…