Не фарбуйте бордюри!

Щовесни у різних регіонах України можна побачити комунальників на дорогах, які вапном білять бордюри, дерева та стовпи.

Біління вапном декоративних дерев та бордюрів під час весняних толок та інших робіт з благоустрою та озеленення територій – застаріла радянська практика, від якої вже давно необхідно позбавлятися.

На цьому наголосив заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Лев Парцхаладзе, – повідомляє "Урядовий портал".

"Традиційно перед Великоднем і травневими святами комунальники та інші небайдужі громадяни виходять на весняні толоки: прибирають сміття, обкопують і висаджують дерева та квіти. Одним словом, "облаштовують територію". При цьому, обов'язковим елементом такого благоустрою чомусь залишається побілка з радянського минулого. Як вишенька на торті! Побілка дерев біля доріг, в скверах і парках, а разом з ними – стовпів, бордюрів і інших елементів міського благоустрою. Чорно-білі дерева в 21-му столітті – дуже суперечлива естетика і сумнівна користь, а білі бордюри – відвертий несмак", – написав він.

Лев Парцхаладзе підкреслив, що на таке біління ще й витрачається значна сума коштів.

На його думку, краще використовувати європейський досвід благоустрою територій, наприклад, постійно оновлювати розмітку на проїжджій частині, а дерева у разі необхідності не фарбувати, а обробляти спеціальним розчином від паразитів.

До речі, у 2006 році Мінрегіон затвердив Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах, якими забороняється білити вапном декоративні дерева та малі архітектурні форми.

До слова, комунальники Івано-Франківська від такої практики цьогоріч відмовилися, але в місті ще білять на своїй території "структурні підрозділи культури та медицини". Про це розповів МІСТУ директор департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою міста Михайло Смушак.

Він не підтримує таку побілку: "У нових правилах благоустрою, які чекають затвердження, за це каратимуть. Це даремне витрачання часу і ресурсів. Адже потрібно закупити вапно, а ще заплатити працівникам, які це робитимуть.

На наших об`єктах (дороги, прибудинкові території) ніде бордюри не фарбують і не будуть. Інше питання до закладів медицини, культури і т.п. Ця показуха і гламур не личить нашому місту. Адже ми вважаємо, що Івано-Франківськ – європейське місто".

Нові правила благоустрою мають ухвалити на сесії міської ради у травні, повідомив Смушак.

Якщо їх приймуть, за побілку бордюрів буде штраф.

 


Повернутися
03.05.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...