Столичний школяр заробляє, готуючи десерти

4 роки займається кондитерським бізнесом столичний школяр 15-річний Євген Іванець. Солодощі продає через соціальну мережу “Instagram”. За місяць заробляє щонайменше 3 тис. грн.

“Кулінарією зацікавився у 9 років. Спостерігав, як готує мама, і почав їй допомагати. Готував м’ясні страви, піци, гарніри. За рік зробив перший десерт – апельсиновий бісквіт. Батьки спробували і зрозуміли, що маю хист до кулінарії. Згодом батько записав на вечірній курс кондитерів при Київській міжнародній кулінарній академії. Після їх закінчення з головою занурився у кулінарію. Зрозумів: настав час продавати солодощі”, – розповів Євген Іванець кореспонденту Gazeta.ua.

Євген Іванець готує солодощі після школи. Любить робити це під музику.

“Пробував різні методи реалізації. Одного разу ходив по кафе і ресторанах. Пропонував брати мої ласощі на реалізацію. Ніхто не зацікавився. Після цього створив власну сторінку в мережі “Інстаграм” і почав приймати замовлення”, – додав він.

Шоколадний тарт Євген продає за 400 грн, великий кекс – 200 грн. Тартелки коштують 45 грн, еклери – по 15.

“Щомісяця заробляю щонайменше 3 тисячі гривень. Маю в асортименті до півсотні рецептів. Люблю придумувати щось нове, тому їхня кількість постійно зростає”, – поділився хлопець.

“Готую солодощі майже щодня після школи. Зазвичай, роблю це під музику. Це додає настрою”, – додав школяр.

Євген Іванець навчається у 9 класі. Влітку планує вступати до столичного коледжу харчових технологій. Мріє відкрити власну кулінарну школу та випустити книгу десертів.

https://amazing-ukraine.com


Повернутися
03.05.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.