Столичний школяр заробляє, готуючи десерти

4 роки займається кондитерським бізнесом столичний школяр 15-річний Євген Іванець. Солодощі продає через соціальну мережу “Instagram”. За місяць заробляє щонайменше 3 тис. грн.

“Кулінарією зацікавився у 9 років. Спостерігав, як готує мама, і почав їй допомагати. Готував м’ясні страви, піци, гарніри. За рік зробив перший десерт – апельсиновий бісквіт. Батьки спробували і зрозуміли, що маю хист до кулінарії. Згодом батько записав на вечірній курс кондитерів при Київській міжнародній кулінарній академії. Після їх закінчення з головою занурився у кулінарію. Зрозумів: настав час продавати солодощі”, – розповів Євген Іванець кореспонденту Gazeta.ua.

Євген Іванець готує солодощі після школи. Любить робити це під музику.

“Пробував різні методи реалізації. Одного разу ходив по кафе і ресторанах. Пропонував брати мої ласощі на реалізацію. Ніхто не зацікавився. Після цього створив власну сторінку в мережі “Інстаграм” і почав приймати замовлення”, – додав він.

Шоколадний тарт Євген продає за 400 грн, великий кекс – 200 грн. Тартелки коштують 45 грн, еклери – по 15.

“Щомісяця заробляю щонайменше 3 тисячі гривень. Маю в асортименті до півсотні рецептів. Люблю придумувати щось нове, тому їхня кількість постійно зростає”, – поділився хлопець.

“Готую солодощі майже щодня після школи. Зазвичай, роблю це під музику. Це додає настрою”, – додав школяр.

Євген Іванець навчається у 9 класі. Влітку планує вступати до столичного коледжу харчових технологій. Мріє відкрити власну кулінарну школу та випустити книгу десертів.

https://amazing-ukraine.com


Повернутися
03.05.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Є певний тип захворювань, які називають автоімунними:  коли імунітет організму мобілізується не супроти сторонньої сполуки (вірусів, мікроорганізмів тощо), а проти здорових клітин чи тканин власного організму. Вам ніколи не здавалося, що чимала частина українців теж так само «хворіє», атакуючи всі здорові починання у власній країні? «Автоімунні» українці зневажливо зітхали «і до чого ви там домайданитеся» в той час, коли інші міняли країну, подекуди віддаючи за це життя. Вони «втомилися від війни», натомість запопадливо переходять на російську мову з туристами із Сиктивкара,  лають Бандеру і намагаються переконати нас у тому, що помирати від голоду в Голодоморі більш інтелігентно і благородно, ніж давати збройну відсіч гнобителям під час  Гайдамаччини чи в національно-визвольної боротьби ОУН та УПА...

«Автоімунні» українці гноблять починання  Уляни Супрун, уїдливо коментуючи, що, мовляв, «як мазали перекисом, так і мазатимемо, бо це вам не міфи розвінчувати...»  Проте ці міфи, на які не втомлюється відкривати нам очі пані Уляна,  коштують бюджету мільйони.

 Головний наш ворог – у нас самих. Ми самі себе з’їдаємо. Проте пропаганда і зовнішніх, і внутрішніх ворогів лише тоді дієва, коли ти боїшся правди, коли ти сам погоджуєшся на брехню. На щастя, все більшає «здорових клітин». Людей, котрі  не бояться назвати мародера мародером, запроданця запроданцем, ворога ворогом... Тих, хто і говорить, і чинить правду в очі. Хто робить все можливе, щоб врятувати країну від  усіх перелічених вище.