Столичний школяр заробляє, готуючи десерти

4 роки займається кондитерським бізнесом столичний школяр 15-річний Євген Іванець. Солодощі продає через соціальну мережу “Instagram”. За місяць заробляє щонайменше 3 тис. грн.

“Кулінарією зацікавився у 9 років. Спостерігав, як готує мама, і почав їй допомагати. Готував м’ясні страви, піци, гарніри. За рік зробив перший десерт – апельсиновий бісквіт. Батьки спробували і зрозуміли, що маю хист до кулінарії. Згодом батько записав на вечірній курс кондитерів при Київській міжнародній кулінарній академії. Після їх закінчення з головою занурився у кулінарію. Зрозумів: настав час продавати солодощі”, – розповів Євген Іванець кореспонденту Gazeta.ua.

Євген Іванець готує солодощі після школи. Любить робити це під музику.

“Пробував різні методи реалізації. Одного разу ходив по кафе і ресторанах. Пропонував брати мої ласощі на реалізацію. Ніхто не зацікавився. Після цього створив власну сторінку в мережі “Інстаграм” і почав приймати замовлення”, – додав він.

Шоколадний тарт Євген продає за 400 грн, великий кекс – 200 грн. Тартелки коштують 45 грн, еклери – по 15.

“Щомісяця заробляю щонайменше 3 тисячі гривень. Маю в асортименті до півсотні рецептів. Люблю придумувати щось нове, тому їхня кількість постійно зростає”, – поділився хлопець.

“Готую солодощі майже щодня після школи. Зазвичай, роблю це під музику. Це додає настрою”, – додав школяр.

Євген Іванець навчається у 9 класі. Влітку планує вступати до столичного коледжу харчових технологій. Мріє відкрити власну кулінарну школу та випустити книгу десертів.

https://amazing-ukraine.com


Повернутися
03.05.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...