М’ясний ажіотаж: чи справді в Україні заборонять продаж «домашнього м’яса»

За «домашнім» м’ясом тягнеться шлейф розкиданих околицями органічних рештків худоби, загрожуючи неконтрольованим зараженням прилеглих територій. (Фото з сайта aif.md.)

У квітні в Україні набирають чинності нові правила забою тварин, які вплинуть на можливість реалізації готової продукції.

 Вимогу про посилення правил забою передбачає Закон «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».

 Зокрема, з 4 квітня 2018 року зменшується кількість забитих тварин не на бойні, а подвірно, до трьох голів свійських парнокопитних або інших копитних тварин на тиждень.

 А от із 1 січня 2025 року продукти, отримані в результаті забою не на бойні, що має експлуатаційний дозвіл, справді зможуть використовуватися тільки для власного споживання або реалізації на агропромисловому ринку кінцевому споживачу в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, де він здійснений.

 «Раніше на продаж можна було забивати три голови в день, а тепер три голови в тиждень. Це 150 голів на рік. Якщо забиваєш більше, то йдеться вже про бізнес, який повинен працювати за правилами держави. Від жителів сільської місцевості сьогодні надходить велика кількість скарг на неконтрольований забій худоби. Адже йдеться не просто про її вирощування й продаж м’яса, а й про те, куди після забою такі приватні особи дівають нутрощі забитих тварин», — коментує логіку закону голова Держпродспоживслужби Володимир Лапа.

 За інформацією Держпродспоживслужби, сьогодні в Україні функціонує майже 400 офіційних боєнь. Географія розташування різна.

 У деяких випадках максимальний радіус покриття — 20 кілометрів, що прийнятно для приватних господарів. У окремих випадках — 100 кілометрів.

 Зрозуміло, що ніхто на таку відстань своє порося для забою не повезе. Але пропозиція залежить від попиту, і якщо худобу на бойню ніхто не возить, то дооснащувати та брати експлуатаційний дозвіл її господарям не вигідно.

 Повної заборони подвірного забою поки що немає. За словами Володимира Лапи, поки що це тільки законодавча пропозиція: «З’явилося багато публікацій, що забороняється продаж домашнього м’яса. Це неправда. Можна привезти на бойню, забити, а потім реалізувати на ринку. Заборони на реалізацію немає. Просто забій повинен проводитися відповідно до вимог, які існують у всіх цивілізованих країнах».

 За підрахунками Держпродспоживслужби, в середньому 70-80 відсот­ків продукції, яка продається на ринках, це перекупники, котрі їздять по селах і збирають тварин.

 «Немає великої проблеми потім заїхати і забити на бійні. Якщо забиваєш собі, родині — будь ласка, ніхто претензій не має. Але коли говоримо про елементи бізнесу, то все повинно бути легалізовано. Нецивілізований забій — це ще й серйозна загроза для епізоотичної ситуації», — пояснив Володимир Лапа.

http://umoloda.kiev.ua


Повернутися
03.05.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Є певний тип захворювань, які називають автоімунними:  коли імунітет організму мобілізується не супроти сторонньої сполуки (вірусів, мікроорганізмів тощо), а проти здорових клітин чи тканин власного організму. Вам ніколи не здавалося, що чимала частина українців теж так само «хворіє», атакуючи всі здорові починання у власній країні? «Автоімунні» українці зневажливо зітхали «і до чого ви там домайданитеся» в той час, коли інші міняли країну, подекуди віддаючи за це життя. Вони «втомилися від війни», натомість запопадливо переходять на російську мову з туристами із Сиктивкара,  лають Бандеру і намагаються переконати нас у тому, що помирати від голоду в Голодоморі більш інтелігентно і благородно, ніж давати збройну відсіч гнобителям під час  Гайдамаччини чи в національно-визвольної боротьби ОУН та УПА...

«Автоімунні» українці гноблять починання  Уляни Супрун, уїдливо коментуючи, що, мовляв, «як мазали перекисом, так і мазатимемо, бо це вам не міфи розвінчувати...»  Проте ці міфи, на які не втомлюється відкривати нам очі пані Уляна,  коштують бюджету мільйони.

 Головний наш ворог – у нас самих. Ми самі себе з’їдаємо. Проте пропаганда і зовнішніх, і внутрішніх ворогів лише тоді дієва, коли ти боїшся правди, коли ти сам погоджуєшся на брехню. На щастя, все більшає «здорових клітин». Людей, котрі  не бояться назвати мародера мародером, запроданця запроданцем, ворога ворогом... Тих, хто і говорить, і чинить правду в очі. Хто робить все можливе, щоб врятувати країну від  усіх перелічених вище.