М’ясний ажіотаж: чи справді в Україні заборонять продаж «домашнього м’яса»

За «домашнім» м’ясом тягнеться шлейф розкиданих околицями органічних рештків худоби, загрожуючи неконтрольованим зараженням прилеглих територій. (Фото з сайта aif.md.)

У квітні в Україні набирають чинності нові правила забою тварин, які вплинуть на можливість реалізації готової продукції.

 Вимогу про посилення правил забою передбачає Закон «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».

 Зокрема, з 4 квітня 2018 року зменшується кількість забитих тварин не на бойні, а подвірно, до трьох голів свійських парнокопитних або інших копитних тварин на тиждень.

 А от із 1 січня 2025 року продукти, отримані в результаті забою не на бойні, що має експлуатаційний дозвіл, справді зможуть використовуватися тільки для власного споживання або реалізації на агропромисловому ринку кінцевому споживачу в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, де він здійснений.

 «Раніше на продаж можна було забивати три голови в день, а тепер три голови в тиждень. Це 150 голів на рік. Якщо забиваєш більше, то йдеться вже про бізнес, який повинен працювати за правилами держави. Від жителів сільської місцевості сьогодні надходить велика кількість скарг на неконтрольований забій худоби. Адже йдеться не просто про її вирощування й продаж м’яса, а й про те, куди після забою такі приватні особи дівають нутрощі забитих тварин», — коментує логіку закону голова Держпродспоживслужби Володимир Лапа.

 За інформацією Держпродспоживслужби, сьогодні в Україні функціонує майже 400 офіційних боєнь. Географія розташування різна.

 У деяких випадках максимальний радіус покриття — 20 кілометрів, що прийнятно для приватних господарів. У окремих випадках — 100 кілометрів.

 Зрозуміло, що ніхто на таку відстань своє порося для забою не повезе. Але пропозиція залежить від попиту, і якщо худобу на бойню ніхто не возить, то дооснащувати та брати експлуатаційний дозвіл її господарям не вигідно.

 Повної заборони подвірного забою поки що немає. За словами Володимира Лапи, поки що це тільки законодавча пропозиція: «З’явилося багато публікацій, що забороняється продаж домашнього м’яса. Це неправда. Можна привезти на бойню, забити, а потім реалізувати на ринку. Заборони на реалізацію немає. Просто забій повинен проводитися відповідно до вимог, які існують у всіх цивілізованих країнах».

 За підрахунками Держпродспоживслужби, в середньому 70-80 відсот­ків продукції, яка продається на ринках, це перекупники, котрі їздять по селах і збирають тварин.

 «Немає великої проблеми потім заїхати і забити на бійні. Якщо забиваєш собі, родині — будь ласка, ніхто претензій не має. Але коли говоримо про елементи бізнесу, то все повинно бути легалізовано. Нецивілізований забій — це ще й серйозна загроза для епізоотичної ситуації», — пояснив Володимир Лапа.

http://umoloda.kiev.ua


Повернутися
03.05.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Щодня, усвідомлюємо ми це чи ні, наше життя складається з безлічі виборів: від простих і примітивних до тих, що їх пафосно прийнято називати доленосними. Кожен день, кожну хвилину і секунду ми йдемо мінним полем. Ми ще не знаємо, де і коли «рване» наш вибір, проте хочемо того чи ні, ми все одно щось вибираємо і пожинаємо його наслідки.

 Хтось із українських класиків свого часу казав, що вибір мови значно важливіший від вибору вишиванки. Бо вишиванку ви просто купите і будете цим пишатися – тим більше, чим більше за неї заплатите. Натомість мову не купити – навіть платними прискореними курсами. На неї треба зважитися – й почати в ній жити. Я б екстраполював це висловлювання не лише на мову, а й загалом на країну, яку ми всі обрали для себе за Батьківщину. Так, знаю, Василь Симоненко свого часу писав про те, що «Можна все на світі вибирати, сину… Вибрати не можна тільки Батьківщину». Проте ризикну з ним не погодитися: Батьківщина – це якраз те, що ти свідомо обираєш собі сам, інколи радше «всупереч», ніж «завдяки». Багато років тому я свідомо зробив свій вибір на користь України.  Мені дивно слухати скиглення тих, хто постійно говорить про втечу з «корабля, що тоне» під назвою «Україна». Я в цей час латаю у ньому пробоїни… В Україні ти можеш  міняти країну, беручи участь у чому завгодно: від аграрного сектору і до сфери високих технологій. Так, український вибір – важкий вибір. Але як казав Шарль де Голль, «завжди вибирайте найважчий шлях - на ньому ви не зустрінете конкурентів»…