У Бережанах діти створили мультик про Бандеру

У місті Бережани Тернопільської області учасники гуртка дитячої анімації "Равлик" своїми силами, за допомогою підручних засобів створили першу в світі анімаційну казку про Степана Бандеру.

Як виявилося, за неповних два роки школярі, не маючи професійних інструментів, встигли намалювати 13 мультфільмів, які запросто можуть стати "помічником" на уроках, а також пояснювати походження речей і явищ на уроках фізики, хімії, біології географії і навіть інформатики.

"Все починалося з того, що у нас була пара дощок, два шари скла і фотоапарат – маленький, цифровий, розміром з "мильницю". На початку ми просто малювали картинки й оживляли їх під музику, як наприклад, "Казка про ріпку". Але коли ми "набили руку", то вирішили перейти до справ серйозніших. Згодом, в кінці минулого року ми розпочали STEM-проект "Мультфільми в допомогу навчанню", де діти розкривають у своїх фільмах теми з шкільних предметів для кращого сприйняття навчального процесу. Так у нас вийшло пізнавальних 13 творінь. А на початку року вирішили намалювати казку про Бандеру, саме після дня його народження, і надихнула дітей на це поїздка на 100-річчя бою під Крутами. Малювали майже місяць, і результат перевершив всі очікування", – розповіла  Мар'яна Івасіків, керівник гуртка дитячої анімації при позашкільному комунальному навчальному закладі "Центр дитячої та юнацької творчості" Бережанської міськради.

За словами керівника,  дітей у гуртку близько 12, працюють зі звичайним папером, олівцями, акварельними фарбами. Але хлопці і дівчата просто щасливі займатися цією справою і навіть приводять туди своїх друзів.

"Днями один з учнів привів 9-класника, який не вміє малювати, але він допомагав розфарбовувати заготовки", – додає Мар'яна Ігорівна.

У планах юних учасників гуртка- намалювати для малюків анімацію про правила безпеки на дорозі і в звичайному житті.

https://www.tenews.org.ua


Повернутися
03.05.2018
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.