Анекдоти

— Що вас цікавить?

— Дитячі вiзки.

— Якщо хочете, щоб iз дитиною частіше гуляв чоловік, тоді візьміть цей, iз попільничкою і відкривачкою для пива

* * *

— Моню, в мене є геніальний план: давайте разом відкриємо ювелірний магазин де-небудь на П’ятій авеню.

— Давайте краще так: ви відкриватимете, а я стоятиму на шухері.

* * *

Директор підприємства запитує головного бухгалтера:

— У нас люди коли зарплату востаннє отримували?

— Два мiсяцi тому.

— А на рахунку гроші є?

— Ні.

— А люди на роботу ходять?

— Ходять.

— Давай тоді за вхід гроші брати.

* * *

Hа іспиті професор запитує недбайливого студента:

— Ви знаєте, що таке іспит?

— Іспит — це бесіда двох розумних людей, — відповідає студент.

— А якщо один iз них дурень? — цікавиться професор.

Студент спокійно каже:

— Тоді другий не отримає стипендії.

* * *

Директор натискає на кнопку і каже своїй секретарці:

— Чай, будь ласка!

Голос iз динаміка:

— Іване Івановичу, ви можете мене хоча б у вихідні залишити в спокої? Відійдіть від домофона!

* * *

— Здрастуй, хлопчику. Твій тато вдома?

— Таки мені треба знати, хто ви такий?

— В якому сенсі?

— Якщо ви з податкової, то тато пішов збирати пляшки, шоб нас прогодувати. Якщо ви Яків Мойсейович, якому тато винен грошi, то тата два дні тому поховали. А якщо ви Марк Юхимович, який винен татові, то він таки вдома.

* * *

Казино. Під ранок заходить шикарна жінка i підходить до рулетки:

— Хочу зіграти, але в мене є одна особливість — мені щастить, коли я граю в оголеному вигляді. Можна?

— Звичайно! — каже круп’є.

Панi оголюється, круп’є запускає кульку.

— Ура, — кричить жiнка, цілує й обіймає круп’є, одягається, обмінює виграні фішки на гроші та йде.

Ошелешений круп’є стоїть біля столу і каже колезі:

— Оце пощастило. До речі, а що випало?

— А на що вона ставила?

* * *

Бабуся зрозуміла, що компот забродив, коли дід підійшов до неї з фразою: «Крихiтко, що ти робиш сьогодні ввечері?»

* * *

У перукарню заходить патлатий хлопець і каже:

— Зробіть мені стрижку, як минулого разу.

Перукар:

— Це не до мене, я тут лише два роки працюю.

 * * *

 Жiнка запитує маленьку дівчинку:

— Які у тебе гарні кучері, напевно, вони в тебе від мами?

— Ні, я думаю, від тата. Тому що в нього на голові не залишилося жодної волосини.

 * * *

 — Кажуть, що ходити босоніж корисно для здоров’я.

— Так, дійсно. Коли я вранці прокидаюся в черевиках, у мене жахливо болить голова.

 * * *

 Начальник звертається до підлеглих:

— Не треба називати мене «бос», «шеф».

— А як вас називати?

— Наприклад, «годувальник».


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…