Анекдоти

— Що вас цікавить?

— Дитячі вiзки.

— Якщо хочете, щоб iз дитиною частіше гуляв чоловік, тоді візьміть цей, iз попільничкою і відкривачкою для пива

* * *

— Моню, в мене є геніальний план: давайте разом відкриємо ювелірний магазин де-небудь на П’ятій авеню.

— Давайте краще так: ви відкриватимете, а я стоятиму на шухері.

* * *

Директор підприємства запитує головного бухгалтера:

— У нас люди коли зарплату востаннє отримували?

— Два мiсяцi тому.

— А на рахунку гроші є?

— Ні.

— А люди на роботу ходять?

— Ходять.

— Давай тоді за вхід гроші брати.

* * *

Hа іспиті професор запитує недбайливого студента:

— Ви знаєте, що таке іспит?

— Іспит — це бесіда двох розумних людей, — відповідає студент.

— А якщо один iз них дурень? — цікавиться професор.

Студент спокійно каже:

— Тоді другий не отримає стипендії.

* * *

Директор натискає на кнопку і каже своїй секретарці:

— Чай, будь ласка!

Голос iз динаміка:

— Іване Івановичу, ви можете мене хоча б у вихідні залишити в спокої? Відійдіть від домофона!

* * *

— Здрастуй, хлопчику. Твій тато вдома?

— Таки мені треба знати, хто ви такий?

— В якому сенсі?

— Якщо ви з податкової, то тато пішов збирати пляшки, шоб нас прогодувати. Якщо ви Яків Мойсейович, якому тато винен грошi, то тата два дні тому поховали. А якщо ви Марк Юхимович, який винен татові, то він таки вдома.

* * *

Казино. Під ранок заходить шикарна жінка i підходить до рулетки:

— Хочу зіграти, але в мене є одна особливість — мені щастить, коли я граю в оголеному вигляді. Можна?

— Звичайно! — каже круп’є.

Панi оголюється, круп’є запускає кульку.

— Ура, — кричить жiнка, цілує й обіймає круп’є, одягається, обмінює виграні фішки на гроші та йде.

Ошелешений круп’є стоїть біля столу і каже колезі:

— Оце пощастило. До речі, а що випало?

— А на що вона ставила?

* * *

Бабуся зрозуміла, що компот забродив, коли дід підійшов до неї з фразою: «Крихiтко, що ти робиш сьогодні ввечері?»

* * *

У перукарню заходить патлатий хлопець і каже:

— Зробіть мені стрижку, як минулого разу.

Перукар:

— Це не до мене, я тут лише два роки працюю.

 * * *

 Жiнка запитує маленьку дівчинку:

— Які у тебе гарні кучері, напевно, вони в тебе від мами?

— Ні, я думаю, від тата. Тому що в нього на голові не залишилося жодної волосини.

 * * *

 — Кажуть, що ходити босоніж корисно для здоров’я.

— Так, дійсно. Коли я вранці прокидаюся в черевиках, у мене жахливо болить голова.

 * * *

 Начальник звертається до підлеглих:

— Не треба називати мене «бос», «шеф».

— А як вас називати?

— Наприклад, «годувальник».


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...