Серіали… шкодять здоров’ю!

Перегляд серіалів запоєм уповільнює кровообіг і метаболізм. Це провокує ожиріння та появу цукрового діабету.

Серіали із складним сюжетом виснажують емоційно і розумово. Можуть виникнути проблеми з психікою, зокрема хандра та депресія, пише nv.ua.

Тривалий перегляд серіалу провокує збудження нервової системи. Крім того, вони впливають на те, яким людина бачить реальний світ.

Емоційний стан після перегляду серіалу залежить від того, як людина почувалася перед початком сеансу. У тих, хто намагався у такий спосіб позбутися тривоги, виникає безсоння.

За результатами дослідження компанії Netflix, 61% опитаних дивляться серіали запоєм. Тобто, переглядають від 2 до 6 епізодів одного і того самого серіалу за 1 присід.

"Це роблять з кількох причин. Канали пропонують наступний епізод, як тільки закінчиться попередній. Сценаристи поміщають цікавий момент у кінці кожного епізоду. Мозок влаштований так, що людині складно відірвати погляд, поки на екрані щось рухається", - каже директор Інституту досліджень комунікацій в Університеті Індіани Роберт Поттер.

Фахівець каже, якщо розв'язка епізоду відбувалася у кінці серії, то варто дивитися лише 20 хв. наступної. Так, закінчиться цікавий момент, але не це змусить просидіти ще годину за переглядом.


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...