Серіали… шкодять здоров’ю!

Перегляд серіалів запоєм уповільнює кровообіг і метаболізм. Це провокує ожиріння та появу цукрового діабету.

Серіали із складним сюжетом виснажують емоційно і розумово. Можуть виникнути проблеми з психікою, зокрема хандра та депресія, пише nv.ua.

Тривалий перегляд серіалу провокує збудження нервової системи. Крім того, вони впливають на те, яким людина бачить реальний світ.

Емоційний стан після перегляду серіалу залежить від того, як людина почувалася перед початком сеансу. У тих, хто намагався у такий спосіб позбутися тривоги, виникає безсоння.

За результатами дослідження компанії Netflix, 61% опитаних дивляться серіали запоєм. Тобто, переглядають від 2 до 6 епізодів одного і того самого серіалу за 1 присід.

"Це роблять з кількох причин. Канали пропонують наступний епізод, як тільки закінчиться попередній. Сценаристи поміщають цікавий момент у кінці кожного епізоду. Мозок влаштований так, що людині складно відірвати погляд, поки на екрані щось рухається", - каже директор Інституту досліджень комунікацій в Університеті Індіани Роберт Поттер.

Фахівець каже, якщо розв'язка епізоду відбувалася у кінці серії, то варто дивитися лише 20 хв. наступної. Так, закінчиться цікавий момент, але не це змусить просидіти ще годину за переглядом.


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.