В НОГУ ЗІ СВІТОМ І… З СОНЦЕМ!

Європейська асоціація сонячної енергетики SolarPower Europe нещодавно представила нові дані про світовий ринок сонячної енергетики, який показав значне зростання у 2017 році – на 29,3% більше (до 98,9 ГВт) у порівнянні з 2016 роком (76,5 ГВт).

За минулий рік у європейських країнах введено в експлуатацію 8,6 ГВт фотоелектричних станцій, що на 28,4% більше, ніж попереднього року.

 «Показники зростання ринку сонячної енергетики в Європі приблизно такі ж, як і загальносвітові. Проте на ЄС чекає багато роботи, якщо він хоче йти в ногу зі світом. Тому ми сподіваємося на прийняття нової стратегії – 35% енергії з відновлюваних джерел, – прокоментував президент компанії SolarPower Europe Крістіан Вестермаєр».

За даними SolarPower Europe, найбільше зростання сонячного ринку показала Туреччина – на 213% більше сонячних потужностей (1,79 ГВт) в порівнянні з попереднім роком. Друге місце посіла Німеччина з показником у 1,75 ГВт, і третє – Великобританія.

Після неймовірного зростання світової сонячної енергетики в 2016 р, аналітики не очікували на збільшення темпів у 2017-му. Однак «сонячна революція» відбувається набагато швидше, ніж передбачалося.

У світі основним джерелом безперервного зростання сонячного ринку є Азія. Рекордний розвиток був відзначений в Китаї, на який припало більше половини введених в дію сонячних електростанцій. Китайський ринок зріс на 53% до 52,8 ГВт в 2017 році – з 34,5 ГВт у 2016 році, набагато випередивши США, що посідає третє місце з 11,8 ГВт сонячних потужностей та Індію з 9,6 ГВт, яка замикає трійку лідерів.

Дані, представлені асоціацією, є попередніми. Остаточні результати, а також прогноз розвитку сонячної енергетики до 2022 року, планують оприлюднити в червні.

http://ecotown.com.ua


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...