Економічна активність населення Тернопільської області в 2017 році

За даними вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15–70 років у 2017р. порівняно з 2016р. зменшилась на 7,4 тис. осіб і становила 453,0 тис. осіб, з яких 399,1 тис. осіб були зайняті економічною діяльністю, а решта, відповідно до методології Міжнародної організації праці, класифікувалися як безробітні. Кількість економічно активного населення працездатного віку в 2017р. порівняно з 2016р. зменшилась на 1,9% та становила 441,6 тис. осіб. Рівень економічної активності населення віком 15–70 років зменшився з 58,7% у 2016р. до 57,9% у 2017р., а працездатного віку – з 67,0% до 66,5%.

Кількість зайнятого населення віком 15–70 років у 2017р. порівняно з 2016р. зменшилась на 2,1% та становила 399,1 тис. осіб, з яких особи працездатного віку становили 387,7 тис. осіб. Рівень зайнятості населення віком 15–70 років зменшився в зазначений період з 52,0% до 51,0%, а працездатного віку – з 59,1% до 58,4%.

Кількість безробітних у віці 15–70 років у 2017р. порівняно з 2016р. збільшилась на 2,1% та становила 53,9 тис. осіб. Рівень безробіття населення в 2017р. порівняно з 2016р. збільшився на 0,4 в.п. та становив 11,9% економічно активного населення зазначеного віку (серед населення працездатного віку – 12,2%).

 

 

 

 

Головне управління статистики

у Тернопільській області


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.