Сім гектарів троянд

Тут троянди рахують не штуками, а квадратними метрами. Це не у Польщі чи в Голландії, а у нас на Львівщині, у славному Дрогобичі. Кореспонденти “Високого Замку” побували у господарстві “Тандем”, де на семи гектарах вирощують понад тридцять сортів королеви квітів.

До квіткового олімпу родина Танчуків крокувала майже тридцять років. Троє братів – Роман, Володимир і Василь почали займатися квітникарством ще у 80-і роки минулого століття. Висадили на городі гладіолуси, тюльпани, потім збудували теплицю, де посадили гвоздику. Троянда, як розповідає один із засновників родинного бізнесу Василь Танчук, тоді ще не була в моді. До цієї королеви квітів підійшли аж у 2000 році. Розпочали на площі півгектара, потім у Дрогобичі на аукціоні купили старі знищені приміщення, де зараз розташовані теплиці.

Василь Танчук показав родинне господарство. Заходимо у теплиці. Очі розбігаються від різнобарвної краси.  Королева краси вибаглива - вона любить тепло (у тепличних приміщеннях після морозного двору надзвичайно тепло — температура сягає 18 — 21 градуса). Також троянди люблять світло і їх підживлення міндобривами. “Якщо квітку посадити, то вона за три місяці має вирости. Але кущ буде п'ять років цвісти”, - розповідає Василь Танчук.

На свята попит на квіти зростає. Кореспондент “ВЗ” застала виробництво саме у той момент, коли квіти зрізали і чоловіки на візках возили у приміщення, де дівчата готували їх до відправлення.

- Так фірма працює 365 днів у році, бо щодня є розхідна частина: щодня палимо, світимо, є транспортні витрати. Енергоносії — один із найбільших видатків, - провадить далі пан Василь. - У грудні-січні доводиться брати кредити, щоб навесні їх віддавати. Зараз ціна однієї троянди — від 14 до 25 грн. за штуку. Білі коштують дешевше, червоні — дорожчі. Коли мине сезон свят, квіти подешевшають. До нас завозять багато троянд з Еквадору, Колумбії, бо там не треба ні палити, ні світити, дешева робоча сила. З Голландії, Польщі зараз завозять менше у зв'язку зі стрибком долара.

Тепер компанія «Тандем» є одним з провідних виробників троянд у Західній Україні, один із чотирьох лідерів цього бізнесу в Україні. Близько 30 сортів троянд щодня роз`їжджаються у різні куточки країни дарувати людям радість. Щодня формують замовлення за напрямками: для прикладу, у понеділок — Львів, Франківськ, у середу і неділю — Київ.

У компанії працює понад 200 людей — мешканців Дрогобича та довколишніх сіл. Платять їм щомісяця близько п'яти - шести тисяч гривень. Дехто думає, що трояндами можна цілий день тільки милуватися. Але це не так. Навіть біля квітів працювати треба. “Тільки зарплатою можна втримати людей. Зараз дуже важко з робочою силою. Усі тікають до Польщі. Ще взимку люди тримаються, а як тільки приходить весна, усі готуються їхати на заробітки”, - розповідає господар.

У квітковому бізнесі працює вся родина. Усі вчилися самостійно, їздили за кордон, на конференції, семінари. Діти тепер теж допомагають. Вони більше займаються реалізацією. Дбають про високотехнологічне виробництво за європейськими нормами і стандартами.

https://wz.lviv.ua


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.