Сім гектарів троянд

Тут троянди рахують не штуками, а квадратними метрами. Це не у Польщі чи в Голландії, а у нас на Львівщині, у славному Дрогобичі. Кореспонденти “Високого Замку” побували у господарстві “Тандем”, де на семи гектарах вирощують понад тридцять сортів королеви квітів.

До квіткового олімпу родина Танчуків крокувала майже тридцять років. Троє братів – Роман, Володимир і Василь почали займатися квітникарством ще у 80-і роки минулого століття. Висадили на городі гладіолуси, тюльпани, потім збудували теплицю, де посадили гвоздику. Троянда, як розповідає один із засновників родинного бізнесу Василь Танчук, тоді ще не була в моді. До цієї королеви квітів підійшли аж у 2000 році. Розпочали на площі півгектара, потім у Дрогобичі на аукціоні купили старі знищені приміщення, де зараз розташовані теплиці.

Василь Танчук показав родинне господарство. Заходимо у теплиці. Очі розбігаються від різнобарвної краси.  Королева краси вибаглива - вона любить тепло (у тепличних приміщеннях після морозного двору надзвичайно тепло — температура сягає 18 — 21 градуса). Також троянди люблять світло і їх підживлення міндобривами. “Якщо квітку посадити, то вона за три місяці має вирости. Але кущ буде п'ять років цвісти”, - розповідає Василь Танчук.

На свята попит на квіти зростає. Кореспондент “ВЗ” застала виробництво саме у той момент, коли квіти зрізали і чоловіки на візках возили у приміщення, де дівчата готували їх до відправлення.

- Так фірма працює 365 днів у році, бо щодня є розхідна частина: щодня палимо, світимо, є транспортні витрати. Енергоносії — один із найбільших видатків, - провадить далі пан Василь. - У грудні-січні доводиться брати кредити, щоб навесні їх віддавати. Зараз ціна однієї троянди — від 14 до 25 грн. за штуку. Білі коштують дешевше, червоні — дорожчі. Коли мине сезон свят, квіти подешевшають. До нас завозять багато троянд з Еквадору, Колумбії, бо там не треба ні палити, ні світити, дешева робоча сила. З Голландії, Польщі зараз завозять менше у зв'язку зі стрибком долара.

Тепер компанія «Тандем» є одним з провідних виробників троянд у Західній Україні, один із чотирьох лідерів цього бізнесу в Україні. Близько 30 сортів троянд щодня роз`їжджаються у різні куточки країни дарувати людям радість. Щодня формують замовлення за напрямками: для прикладу, у понеділок — Львів, Франківськ, у середу і неділю — Київ.

У компанії працює понад 200 людей — мешканців Дрогобича та довколишніх сіл. Платять їм щомісяця близько п'яти - шести тисяч гривень. Дехто думає, що трояндами можна цілий день тільки милуватися. Але це не так. Навіть біля квітів працювати треба. “Тільки зарплатою можна втримати людей. Зараз дуже важко з робочою силою. Усі тікають до Польщі. Ще взимку люди тримаються, а як тільки приходить весна, усі готуються їхати на заробітки”, - розповідає господар.

У квітковому бізнесі працює вся родина. Усі вчилися самостійно, їздили за кордон, на конференції, семінари. Діти тепер теж допомагають. Вони більше займаються реалізацією. Дбають про високотехнологічне виробництво за європейськими нормами і стандартами.

https://wz.lviv.ua


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…