Сім гектарів троянд

Тут троянди рахують не штуками, а квадратними метрами. Це не у Польщі чи в Голландії, а у нас на Львівщині, у славному Дрогобичі. Кореспонденти “Високого Замку” побували у господарстві “Тандем”, де на семи гектарах вирощують понад тридцять сортів королеви квітів.

До квіткового олімпу родина Танчуків крокувала майже тридцять років. Троє братів – Роман, Володимир і Василь почали займатися квітникарством ще у 80-і роки минулого століття. Висадили на городі гладіолуси, тюльпани, потім збудували теплицю, де посадили гвоздику. Троянда, як розповідає один із засновників родинного бізнесу Василь Танчук, тоді ще не була в моді. До цієї королеви квітів підійшли аж у 2000 році. Розпочали на площі півгектара, потім у Дрогобичі на аукціоні купили старі знищені приміщення, де зараз розташовані теплиці.

Василь Танчук показав родинне господарство. Заходимо у теплиці. Очі розбігаються від різнобарвної краси.  Королева краси вибаглива - вона любить тепло (у тепличних приміщеннях після морозного двору надзвичайно тепло — температура сягає 18 — 21 градуса). Також троянди люблять світло і їх підживлення міндобривами. “Якщо квітку посадити, то вона за три місяці має вирости. Але кущ буде п'ять років цвісти”, - розповідає Василь Танчук.

На свята попит на квіти зростає. Кореспондент “ВЗ” застала виробництво саме у той момент, коли квіти зрізали і чоловіки на візках возили у приміщення, де дівчата готували їх до відправлення.

- Так фірма працює 365 днів у році, бо щодня є розхідна частина: щодня палимо, світимо, є транспортні витрати. Енергоносії — один із найбільших видатків, - провадить далі пан Василь. - У грудні-січні доводиться брати кредити, щоб навесні їх віддавати. Зараз ціна однієї троянди — від 14 до 25 грн. за штуку. Білі коштують дешевше, червоні — дорожчі. Коли мине сезон свят, квіти подешевшають. До нас завозять багато троянд з Еквадору, Колумбії, бо там не треба ні палити, ні світити, дешева робоча сила. З Голландії, Польщі зараз завозять менше у зв'язку зі стрибком долара.

Тепер компанія «Тандем» є одним з провідних виробників троянд у Західній Україні, один із чотирьох лідерів цього бізнесу в Україні. Близько 30 сортів троянд щодня роз`їжджаються у різні куточки країни дарувати людям радість. Щодня формують замовлення за напрямками: для прикладу, у понеділок — Львів, Франківськ, у середу і неділю — Київ.

У компанії працює понад 200 людей — мешканців Дрогобича та довколишніх сіл. Платять їм щомісяця близько п'яти - шести тисяч гривень. Дехто думає, що трояндами можна цілий день тільки милуватися. Але це не так. Навіть біля квітів працювати треба. “Тільки зарплатою можна втримати людей. Зараз дуже важко з робочою силою. Усі тікають до Польщі. Ще взимку люди тримаються, а як тільки приходить весна, усі готуються їхати на заробітки”, - розповідає господар.

У квітковому бізнесі працює вся родина. Усі вчилися самостійно, їздили за кордон, на конференції, семінари. Діти тепер теж допомагають. Вони більше займаються реалізацією. Дбають про високотехнологічне виробництво за європейськими нормами і стандартами.

https://wz.lviv.ua


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.