Сім гектарів троянд

Тут троянди рахують не штуками, а квадратними метрами. Це не у Польщі чи в Голландії, а у нас на Львівщині, у славному Дрогобичі. Кореспонденти “Високого Замку” побували у господарстві “Тандем”, де на семи гектарах вирощують понад тридцять сортів королеви квітів.

До квіткового олімпу родина Танчуків крокувала майже тридцять років. Троє братів – Роман, Володимир і Василь почали займатися квітникарством ще у 80-і роки минулого століття. Висадили на городі гладіолуси, тюльпани, потім збудували теплицю, де посадили гвоздику. Троянда, як розповідає один із засновників родинного бізнесу Василь Танчук, тоді ще не була в моді. До цієї королеви квітів підійшли аж у 2000 році. Розпочали на площі півгектара, потім у Дрогобичі на аукціоні купили старі знищені приміщення, де зараз розташовані теплиці.

Василь Танчук показав родинне господарство. Заходимо у теплиці. Очі розбігаються від різнобарвної краси.  Королева краси вибаглива - вона любить тепло (у тепличних приміщеннях після морозного двору надзвичайно тепло — температура сягає 18 — 21 градуса). Також троянди люблять світло і їх підживлення міндобривами. “Якщо квітку посадити, то вона за три місяці має вирости. Але кущ буде п'ять років цвісти”, - розповідає Василь Танчук.

На свята попит на квіти зростає. Кореспондент “ВЗ” застала виробництво саме у той момент, коли квіти зрізали і чоловіки на візках возили у приміщення, де дівчата готували їх до відправлення.

- Так фірма працює 365 днів у році, бо щодня є розхідна частина: щодня палимо, світимо, є транспортні витрати. Енергоносії — один із найбільших видатків, - провадить далі пан Василь. - У грудні-січні доводиться брати кредити, щоб навесні їх віддавати. Зараз ціна однієї троянди — від 14 до 25 грн. за штуку. Білі коштують дешевше, червоні — дорожчі. Коли мине сезон свят, квіти подешевшають. До нас завозять багато троянд з Еквадору, Колумбії, бо там не треба ні палити, ні світити, дешева робоча сила. З Голландії, Польщі зараз завозять менше у зв'язку зі стрибком долара.

Тепер компанія «Тандем» є одним з провідних виробників троянд у Західній Україні, один із чотирьох лідерів цього бізнесу в Україні. Близько 30 сортів троянд щодня роз`їжджаються у різні куточки країни дарувати людям радість. Щодня формують замовлення за напрямками: для прикладу, у понеділок — Львів, Франківськ, у середу і неділю — Київ.

У компанії працює понад 200 людей — мешканців Дрогобича та довколишніх сіл. Платять їм щомісяця близько п'яти - шести тисяч гривень. Дехто думає, що трояндами можна цілий день тільки милуватися. Але це не так. Навіть біля квітів працювати треба. “Тільки зарплатою можна втримати людей. Зараз дуже важко з робочою силою. Усі тікають до Польщі. Ще взимку люди тримаються, а як тільки приходить весна, усі готуються їхати на заробітки”, - розповідає господар.

У квітковому бізнесі працює вся родина. Усі вчилися самостійно, їздили за кордон, на конференції, семінари. Діти тепер теж допомагають. Вони більше займаються реалізацією. Дбають про високотехнологічне виробництво за європейськими нормами і стандартами.

https://wz.lviv.ua


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...