У Чорткові писатимуть писанки… цілий тиждень!

Немало-небагато – цілий Тиждень писанки буде у Чорткові! Упродовж чотирьох днів – з 26 до 29 березня  з 15.00 у залі засідань Чортківської міської ради чекатимуть усіх охочих потримати в руках справжній писачок…

— Із кожним роком (а Тижні писанки у Чорткові відбуваються уже четвертий рік поспіль!) стає усе більше,  — розповідає організаторка заходу, відома чортківська поетеса, фотограф та журналіст Ірина Брунда. — Традиційно на майстер-класи приходить найбільше дітей (вік учасників — від п’яти років), і це дуже добре, адже «посіяна»  змалечку традиція писанкарства зростає разом з ними і, природно, дає добрі плоди. Дуже приємно дивитися на маленькі тендітні пальчики, які старанно вимальовують візерунки, бачити, як вони намагаються вкласти у свої писанки частинку свого серця, частинку своєї душі…

Писанкові майстер-класи ми починали за участі місцевих художників —  Ірини Вербіцької, нині, на жаль, покійної поетеси, культурної та громадської діячки, відомої писанкарки Галини Дем'янівни Грицьків. Цього року до участі теж запрошені художники-писанкарі. Особисто я пишу писанки вже 8 років  і отримую неабияке задоволення від процесу, коли ділюся досвідом.

Сам процес творення писанки намагаємося відтворити максимально автентично, пишемо воском, традиційними писачками і "цвяшками"-"шпильками", дотримуємося технік різних регіонів. Однак використовуємо стійкі барвники, щоб дощ не змив візерунку. Чому? Бо написані писанки стають частиною Великодньої інсталяції у Чорткові. Спершу це було невеличке «писанкове деревце», вже торік за допомогою шкіл вдалося прикрасити аж  кілька таких дерев загалом із понад тисячею писанок!

 Цьогоріч плануємо об'ємну фотозону з  писанок, яка прикрасить центральну площу Чорткова до Великодніх свят і буде "мандрувати" інтернетом в усі куточки світу на селфі та родинних фото!


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.