У тернополі «розквітнуть» диво-писанки

 Напередодні Великодніх свят у Тернополі на вулиці Сагайдачного облаштують 12 декоративних писанок, висотою у півтора метри. Про це повідомили у міській раді.

Велетенські писанки стануть справжньою окрасою міста напередодні свят, адже до їх розписання долучаться вихованці художньої школи, факультету мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету, члени Національної спілки художників України та усі охочі тернополяни із творчим баченням.

Кожен із художників зможе обрати власний ескіз чи орнаменти та нанести їх на писанку просто неба на пленерах, які розпочнуться у центрі Тернополя уже з наступного тижня. Інші тернополяни зможуть спостерігати за роботою художників 5 та 6 квітня.

Охочим долучитися до творчого процесу потрібно звернутися до координаторів заходу – у Тернопільську художню школу, що знаходиться за адресою вул. Братів Бойчуків, 3а, або за тел.: 380(352) 26-72-07.

https://doba.te.ua/


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.