Вишнівецький палац… «дебютував» у кіно!

 У суботу, 17 березня,  Вишнівецький палац приймав незвичайних «гостей» — актори, переодягнуті в убори 19 століття, оператори,  гримери, режисери з кінохлопавкою… У Вишнівець завітало кіно: тут зніматимуть епізоди серіалу «Кріпачка». Зйомки багатосерійної костюмованої драми «Кріпачка» розпочали телеканал СТБ спільно з кінокомпанією Film.ua. Як розповіла «НОВІЙ…» екскурсовод Вишнівецького відділу Національного заповіднику «Замки Тернопілля» Валентина Брега, у зимовий період на території палацу відзнімуть кілька сцен,  головна ж частина кінозйомок  розпочнеться влітку, у червні-липні. Планується, що у кінопроцесі буде задіяно до ста осіб. «Поки що у зйомках «задіяний», так би мовити, екстер’єр палацу, проте творча група пригладається до оновленої дзеркальної зали палацу і, можливо, деякі сцену відзнімуть ще й там», -   каже пані Валентина.

 Події фільму розгортатимуться у середині ХІХ ст. напередодні відміни кріпосного права. У суботу 17 березня відбулися перші зйомки. Зйомки, повідомляє прес-служба телеканалу СТБ, будуть тривати більше року, і, окрім палацу Вишневецьких, пройдуть у садибі Чечеля (с.Самчики, Хмельницька область), замку Вишневецьких (Тернопільська область), палацо-парковому ансамблі «Качанівка» (Чернігівська область), музеї ім. Пирогова у Вінниці, Житомирській обласній філармонії та інших містах.

«Ідею костюмованої драми виношували давно. Якщо подивитись на успішні серіали останніх років, то запит на такі проекти достатньо високий. Це явище, яке неможливо ігнорувати. Люди люблять дивитись гарні костюмовані історії, де є пристрасть, інтриги, сльози та кохання. Ти наче переносишся в іншу, страшенно гарну епоху. Події відбуваються у 19 столітті. Наша історія – це час неймовірного вбрання: об’ємні сукні, на які використовували кілометри тканини, рюші, мереживо, банти… Такі історії – це завжди красиво, це завжди про кохання, шляхетність, про боротьбу піднесеного з низьким та негідним, – повідомляє креативний продюсер та автор ідеї Тала Пристаєцька. - У нас задіяно багато відомих акторів, яких український глядач уже знає та любить, але в нашій історії побачить с іншого боку…»

У драмі знімаються Станіслав Боклан, Ольга Сумська, Катерина Ковальчук, Олексій Яровенко, Марк Дробот, Олеся Жураковська, Михайло Гаврилов, Ксенія Мішина та інші. Режисери фільму Фелікс Герчиков та Максим Литвинов. Режисери - Фелікс Герчиков та Максим Литвинов.

 


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...