Атовець Іван Білосевич із Кременця вишив портрет мами

 Хотів зробити приємний та оригінальний подарунок для мами і вишив її портрет. Розпочав роботу ще минулої весни на полігоні, а завершив її лише тепер. Трішки не встиг до дня народження мами, та вона безмежно щаслива такому прояву уваги від сина.

А вишиванням зайнявся вперше і одразу за такі серйозні речі.

"Трішки не встиг до її дня народження, бо не завжди є час, коли мав хвилинку, тоді й брав до рук голку з ниткою", - каже Іван Білосевич.

За фахом Іван педагог. Наразі доцент кафедри теорії методики трудового навчання та технологій Кременецької ОГПА ім.Т. Шевченка.

"Ніколи раніше до цього не вишивав. Перша спроба - і все для мами"

На вишиваний портрет підібрав понад 60 кольорів. Сама робота вийшла розміром 29 на 37 сантиметрів.

Надзвичайною її не вважає. Просто вдячний мамі, що вона є. "Я лише хотів хоч трішки компенсувати мамині постійні переживання і любов до мене",- каже Іван.

Зізнається, що щодня відчував підтримку і молитву мами, перебуваючи в АТО.

http://kremenets.city


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...