На Тернопільщині зловили грабіжника-універсала

На Тернопільщині впіймали серійного крадія. Розпочав нечистий на руку ділок із викрадення корів, далі взявся за крамниці, церкви і зрештою - квартири. Першими жертвами тернопільського крадія стали дві корови. Їх 28-річний молодик просто перегнав із пасовища до сусіднього селища, та здав на м’ясо за 10 тисяч гривень. Далі - взявся за продуктову крамницю у селі. Продавчиня прийшла на роботу й побачила, що двері відчинені ломиком. Також спритник обкрадав кав’ярню та церкву. Там його цікавили лише старовинні образи, молитовні книги, церковні чаші. З поцупленим на таксі добирався до Тернополя, а в місті одразу міняв авто та прямував до Львова. Саме там, на ринках старожитностей і збував цінні речі. Тільки за Євангеліє, написане старослов’янською мовою, зловмиснику вдалося отримати 16 тисяч гривень. Затримали ж крадія під час спроби пограбування квартири. Тоді ж він зізнався і у попередніх злочинах.  Як зазначив Тарас Стець, перший заступник керівника Підволочиського РВ: «Як з’ясувало слідство, тільки з церков зловмисник викрав майна на суму понад 30 тис. грн., а загалом зловмисник завдав збитків на території Підволочиського району на суму понад 50 тис. грн.»Зараз чоловік перебуває під вартою. За скоєне йому загрожує від 3 до 6 років ув’язнення.

 

Повернутися
14.05.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.