Молодий-зелений і… успішний!

У 17 років черкащанин Олег Загородній створив власну агрофірму

Йому лише 19. Проте уже кілька років він керує бізнесом. Закінчивши школу, Олег Загородній (на фото) із села Пугачівки Жашківського району Черкаської області створив власну справу. Його фермерське господарство – одне з найпрогресивніших у регіоні.

Олег Загородній – студент-третьокурсник агробіологічного факультету Національного університету біоресурсів та природокористування. Уся його родина з діда-прадіда працювала на землі, проте обробляти поля для заробітку нікому й на думку не спадало. Та й відповідної освіти ніхто не мав. Коли Олег закінчував школу, спливав термін на оренду паїв. Тоді хлопець вирішив: здобуватиме професію агронома й самостійно господарюватиме на наділах своєї сім’ї.

- Батьки були проти такої ініціативи. Я вчився на відмінно, тож вони хотіли, щоб здобував «моднішу» професію. Наполіг на своєму: буду агрономом, – розповідає молодий фермер. – 3 14 років я захоплювався садівництвом, вирощував малину та смородину, саджанці продавав. Врешті-решт вмовив батьків ризикнути і зважитися працювати на себе.   

Зізнається, починати власну справу у 17 років було нелегко: бракувало і знань у вирощуванні польових культур, і грошей для старту...   

- Зимовими вечорами перечитував профільну літературу. Шукав, де взяти кошти на закупівлю насіння. Грошей трохи назбирав, продаючи саджанці. Частину позичив. Тож до початку весняної посівної у коморі лежало найкраще насіння, повний набір добрив та засобів захисту рослин, – ділиться першими успіхами Олег Загородній. – На той час я вже працював, тож частину затрат з обробітку землі покривав із зарплати. Наприклад, заробив грошей, заплатив за оренду комбайна для обмолоту зернових.

У перший рік господарювання чималу площу поля Олег засадив часником. Купив повітряних цибулинок і власноруч сіяв їх ручною сівалкою. Зібравши урожай, частину однозубки часнику залишив собі, решту – продав. Виручені кошти стали хорошою підтримкою для розвитку бізнесу.

- Мене запитують, чи не важко поєднувати навчання, роботу та власну справу. Важко. Зараз я – агроном-дослідник в одній аграрній фірмі. До того ж займаюся науковою діяльністю, працюю над розробкою та впровадженням нових методів та технологій у рослинництві, – додає співрозмовник. – Маю в обробітку 50 гектарів землі, на яких вирощую кукурудзу, соняшник, сою, ячмінь, озиму пшеницю. Цьогоріч хочу посіяти горох та нут. Чималу площу відводжу під озимий часник. Менші ділянки засаджую білокачанною капустою різних груп стиглості, солодким перцем. Досі розводжу червону та чорну смородину, малину.

У своєму господарстві хлопець застосовує експериментальні технології вирощування культур. Озиму пшеницю, приміром, фермер сіє на самому початку оптимальних термінів із невеликими нормами висіву. Завдяки цьому, каже, вдається отримати продуктивне кущення з осені, рослина набирає більше необхідних цукрів для перезимівлі. Втім, застерігає Олег, існує ймовірність того, що рослина переросте – тоді слід вносити регулятори росту. Також хлопець експериментує із ярими культурами, висіваючи їх на зиму. Проте, наголошує, це досить ризикований метод, який потребує тривалого вивчення.

- А от озимий часник сіємо в оптимально ранні терміни та без особливих експериментів. Єдине, що коли немає системи штучного зрошення, а погода посушлива, його треба садити глибше, аби овочу вистачало вологи. Щодо кукурудзи, соняшнику чи сої, тут слід дотримуватися рекомендацій виробників насіння, – ділиться секретами Олег Загородній. – Також на своїх полях застосовую елементи систем точного землеробства – маю детальне картографування полів, аналізи ґрунтів, проводжу діагностику азотного живлення. Завдяки цьому можна максимально підвищити ефективність виробництва.

https://wz.lviv.ua


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.