ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО

Пригадуєте стару загадку: чим Україна відрізняється від Японії? - У Японії нічого нема, але все є, а в України все є, але нічого нема... Так от, це… дуже стара загадка! І її адепти схожі на героя анекдоту, який благав Бога про виграш у лотереї, молився і чекав, і висував претензії,  але при цьому вперто не купував лотерейного квитка… 

У нашій країні є все, що потрібно, аби бути щасливим чи нещасним. Просто треба навчитися відрізняти одне від іншого. Роками ми слухали про те, що, мовляв, у нас замало сонячних снів для того, аби розвивати сонячну енергію. Нині сонячні панелі можна побачити навіть у сільській глибинці. Нам казали, що будувати вітряки нерентабельно, - хай би сказали цю нісенітницю тим, хто відкрив та запустив в дію найпотужнішу в західному регіоні Українських Карпат вітроелектростанцію «Старий Самбір 1».  

Коли я вирішив відроджувати садівництво на Монастирищині, коли взявся за виноробство, я не раз і не два стикався зі скепсисом оточуючих, котрі не хотіли вірити, що нам усе вдасться. Уже й не порахую, скільки разів я був змушений переповідати історію про виноградники біля Ніагарського водоспаду, які ростуть навіть у найхолоднішій місцині Канади, де взимку замерзає сам водоспад…  Я хотів показати вам, скільки всього ми з вами можемо. І приємно, коли робиш «завдяки» а не всупереч… Нещодавно український парламент  підтримав законопроект, який передбачає спрощену процедуру ліцензування підприємств із невеликими обсягами вин місцевості, напоїв з виноматеріалів власного виробництва. Це –  без сумніву, історичне рішення для українських виноробів, котрі останні десятиліття були змушені ховатися «в тіні». Нині стараннями багатьох ентузіастів ці бар’єри було зламано. В Україні побільшає малих винарень. Сподіваюся, уже незабаром ви зможете побачити продукцію ТМ «Швейків» на прилавках магазинів. Українському вину бути!

“Краще спробувати запалити свічку, ніж проклинати темряву”.


Повернутися
26.03.2018
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…