ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО

Пригадуєте стару загадку: чим Україна відрізняється від Японії? - У Японії нічого нема, але все є, а в України все є, але нічого нема... Так от, це… дуже стара загадка! І її адепти схожі на героя анекдоту, який благав Бога про виграш у лотереї, молився і чекав, і висував претензії,  але при цьому вперто не купував лотерейного квитка… 

У нашій країні є все, що потрібно, аби бути щасливим чи нещасним. Просто треба навчитися відрізняти одне від іншого. Роками ми слухали про те, що, мовляв, у нас замало сонячних снів для того, аби розвивати сонячну енергію. Нині сонячні панелі можна побачити навіть у сільській глибинці. Нам казали, що будувати вітряки нерентабельно, - хай би сказали цю нісенітницю тим, хто відкрив та запустив в дію найпотужнішу в західному регіоні Українських Карпат вітроелектростанцію «Старий Самбір 1».  

Коли я вирішив відроджувати садівництво на Монастирищині, коли взявся за виноробство, я не раз і не два стикався зі скепсисом оточуючих, котрі не хотіли вірити, що нам усе вдасться. Уже й не порахую, скільки разів я був змушений переповідати історію про виноградники біля Ніагарського водоспаду, які ростуть навіть у найхолоднішій місцині Канади, де взимку замерзає сам водоспад…  Я хотів показати вам, скільки всього ми з вами можемо. І приємно, коли робиш «завдяки» а не всупереч… Нещодавно український парламент  підтримав законопроект, який передбачає спрощену процедуру ліцензування підприємств із невеликими обсягами вин місцевості, напоїв з виноматеріалів власного виробництва. Це –  без сумніву, історичне рішення для українських виноробів, котрі останні десятиліття були змушені ховатися «в тіні». Нині стараннями багатьох ентузіастів ці бар’єри було зламано. В Україні побільшає малих винарень. Сподіваюся, уже незабаром ви зможете побачити продукцію ТМ «Швейків» на прилавках магазинів. Українському вину бути!

“Краще спробувати запалити свічку, ніж проклинати темряву”.


Повернутися
26.03.2018
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.