Студентство Тернопілля

На початок 2017/18 навчального року в області працювали 18 самостійних вищих навчальних закладів, з яких 10 (55,6%) розташовані в м. Тернополі.

У 2017р. до всіх ВНЗ на початковий цикл навчання було прийнято 9,7 тис. осіб. У цілому кількість студентів на початок 2017/18 навчального року склала 41,0 тис. осіб, з яких 33,5 тис. (81,8% від загальної кількості) – студенти університетів, академій, інститутів, 7,5 тис. (18,2%) – коледжів та училищ. Крім того, у ВНЗ навчається 1731 студент – іноземний громадянин.

Серед студентів вищих навчальних закладів 471 інвалід, 146 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (віком до 18 років).

На початок 2017/18 навчального року стипендії отримували 8,6 тис. студентів (20,9% від загальної кількості), з них 1,1 тис. – соціальні стипендії.

У 2017р. було випущено з ВНЗ 2,4 тис. магістрів, 2,6 тис. спеціалістів, 2,9 тис. бакалаврів і 3,0 тис. молодших спеціалістів.

Із загальної кількості випускників 8,3% (0,9 тис. осіб) отримали направлення на роботу. Крім того, 1,0 тис. випускників одночасно з освітньо-кваліфікаційним рівнем здобули робітничу професію.

 

 

 

Головне управління статистики

у Тернопільській області


Повернутися
25.03.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.