Десять тисяч віддав після дзвінка так званого “брата” мешканець Монастирщини

Десять тисяч гривень віддав невідомому двадцятидев’ятилітній мешканець Монастирищини. Чоловік розповідає, що п’ятого травня приблизно об 11.00 йому на мобільний зателефонували.

Додзвонювач представився його двоюрідним братом та повідомив, що потрапив у Тернополі в дорожньо-транспортну пригоду.

За його словами, він врізався в автівку впливової людини і викрутитися із ситуації можуть допомогти гроші – десять тисяч гривень. Так званий родич попросив нікому нічого не казати, щоб не загострювати ситуацію.

Потерпілий погодився допомогти грошима. Двоюрідний брат сказав, що цю суму потрібно передати чоловікові, який взявся залагоджувати конфлікт. У Монастириську він буде через годину-півтора, оскільки їде в Тернопіль з Франківщини.

Через вказаний час до будинку під’їхав білий Фіат-Скудо із затемненими вікнами. Водій з автівки не виходив, лише опустив скло, щоб взяти гроші.

Наступного дня чоловік зателефонував братові, аби поцікавитися, чи все у нього гаразд. Після почутого зрозумів, що став жертвою шахрайства і одразу пішов до міліції.

За словами начальника Монастириського райвідділу міліції Андрія Гожія, потерпілий номер автівки не запам’ятав, лише серію – “АТ”. Правоохоронці розшукують зловмисника. У ході оперативно-розшукових заходів міліціонери опитують мешканців сіл, які могли бачити білий Фіат-Скудо. Відомо також, що телефонували з Івано-Франківської області.

Як сталося так, що не впізнав голосу родича та не запитав усіх деталей, потерпілий пояснити не може.

Інформацію про подію внесли до єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 190 частина 1 ККУ – шахрайство. Триває слідство.

 

Повернутися
14.05.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...