Десять тисяч віддав після дзвінка так званого “брата” мешканець Монастирщини

Десять тисяч гривень віддав невідомому двадцятидев’ятилітній мешканець Монастирищини. Чоловік розповідає, що п’ятого травня приблизно об 11.00 йому на мобільний зателефонували.

Додзвонювач представився його двоюрідним братом та повідомив, що потрапив у Тернополі в дорожньо-транспортну пригоду.

За його словами, він врізався в автівку впливової людини і викрутитися із ситуації можуть допомогти гроші – десять тисяч гривень. Так званий родич попросив нікому нічого не казати, щоб не загострювати ситуацію.

Потерпілий погодився допомогти грошима. Двоюрідний брат сказав, що цю суму потрібно передати чоловікові, який взявся залагоджувати конфлікт. У Монастириську він буде через годину-півтора, оскільки їде в Тернопіль з Франківщини.

Через вказаний час до будинку під’їхав білий Фіат-Скудо із затемненими вікнами. Водій з автівки не виходив, лише опустив скло, щоб взяти гроші.

Наступного дня чоловік зателефонував братові, аби поцікавитися, чи все у нього гаразд. Після почутого зрозумів, що став жертвою шахрайства і одразу пішов до міліції.

За словами начальника Монастириського райвідділу міліції Андрія Гожія, потерпілий номер автівки не запам’ятав, лише серію – “АТ”. Правоохоронці розшукують зловмисника. У ході оперативно-розшукових заходів міліціонери опитують мешканців сіл, які могли бачити білий Фіат-Скудо. Відомо також, що телефонували з Івано-Франківської області.

Як сталося так, що не впізнав голосу родича та не запитав усіх деталей, потерпілий пояснити не може.

Інформацію про подію внесли до єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 190 частина 1 ККУ – шахрайство. Триває слідство.

 

Повернутися
14.05.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.