Риба рослині… друг! В Україні почали вирощувати овочі та рибу за допомогою аквапоніки

У симбіозі з рибою екологічно чисті овочі вирощують для столичних ресторанів.

Компанія Аquafarm перша в Україні за допомогою технології аквапоніки почала вирощувати екологічно чисті овочі та рибу.

 Ідея промислової культивації екоовочів з’явилася на базі створення й успішної торгівлі самоочищуваними домашніми акваріумами.

 Такій міні-аквафермі притаманні всі якості повномасштабної екосистеми, при тому, що функціонує вона в 11-літрових резервуарах.

 Компактні акваферми почали залюбки купувати завдяки можливості зручно розташувати їх на домашній кухні чи у вітальні, у шкільних чи дитсадівських живих куточках.

 Аквапоніка — технологія культивації рослин без ґрунту. Овочі та зелень, вирощені завдяки цьому методу,  екологічно чисті.

 Технологія, у якій симбіоз є самодостатнім природним процесом, у цьому випадку поєднує взаємовигідне співіснування риби та рослин.

 За інформацією Національного промислового порталу, проект iз промислового вирощування овочів та зелені без використання пестицидів, гербіцидів, шкідливих хімічних добрив та домішок уже запущено.

 Декілька років компанія вивчала світовий досвід, перш ніж почати впроваджувати в таких масштабах схему замкненого водопостачання, завдяки якій рослини й рибу вирощують у симбіозі, допомогаючи одне одному.

 Вміст нітратів в овочах та зелені, вирощених за допомогою аквапоніки, нижчий у 5–10 разів порівняно з традиційним вирощуванням.

 Зараз компанія Aquafarm уже вирощує таким чином і кларієвого сома та тилапію, співпарацюючи з найкращими ресторанами Києва.

 Вирощування риби відбувається в рециркуляційних системах, що виключає вплив негативних зовнішніх факторів. Антибіотики, стимулятори росту й гормони не використовують.

 Система, де вирощують рибу, — замкнена, тому м’ясо риби не містить і патогенних бактерій та паразитів, які могли б становити небезпеку для людини.

http://umoloda.kiev.ua


Повернутися
25.03.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.