Риба рослині… друг! В Україні почали вирощувати овочі та рибу за допомогою аквапоніки

У симбіозі з рибою екологічно чисті овочі вирощують для столичних ресторанів.

Компанія Аquafarm перша в Україні за допомогою технології аквапоніки почала вирощувати екологічно чисті овочі та рибу.

 Ідея промислової культивації екоовочів з’явилася на базі створення й успішної торгівлі самоочищуваними домашніми акваріумами.

 Такій міні-аквафермі притаманні всі якості повномасштабної екосистеми, при тому, що функціонує вона в 11-літрових резервуарах.

 Компактні акваферми почали залюбки купувати завдяки можливості зручно розташувати їх на домашній кухні чи у вітальні, у шкільних чи дитсадівських живих куточках.

 Аквапоніка — технологія культивації рослин без ґрунту. Овочі та зелень, вирощені завдяки цьому методу,  екологічно чисті.

 Технологія, у якій симбіоз є самодостатнім природним процесом, у цьому випадку поєднує взаємовигідне співіснування риби та рослин.

 За інформацією Національного промислового порталу, проект iз промислового вирощування овочів та зелені без використання пестицидів, гербіцидів, шкідливих хімічних добрив та домішок уже запущено.

 Декілька років компанія вивчала світовий досвід, перш ніж почати впроваджувати в таких масштабах схему замкненого водопостачання, завдяки якій рослини й рибу вирощують у симбіозі, допомогаючи одне одному.

 Вміст нітратів в овочах та зелені, вирощених за допомогою аквапоніки, нижчий у 5–10 разів порівняно з традиційним вирощуванням.

 Зараз компанія Aquafarm уже вирощує таким чином і кларієвого сома та тилапію, співпарацюючи з найкращими ресторанами Києва.

 Вирощування риби відбувається в рециркуляційних системах, що виключає вплив негативних зовнішніх факторів. Антибіотики, стимулятори росту й гормони не використовують.

 Система, де вирощують рибу, — замкнена, тому м’ясо риби не містить і патогенних бактерій та паразитів, які могли б становити небезпеку для людини.

http://umoloda.kiev.ua


Повернутися
25.03.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.