У Тернополі - “екологічний піст”

З початку березня у Тернополі почався двомісячник благоустрою, який вже другий рік поспіль проходить у новому форматі. Основна функція даної акції – це очищення міської території від забруднення, яке накопичилося впродовж зимового періоду.

Як повідомили в управлінні ЖКГ, жителям Тернополя рекомендується поєднати традиційне весняне прибирання із своєрідним явищем, яке умовно можна назвати “екологічним постом”.

Суть “екологічного посту” у тому, що людина повинна стриматись від шкідливих екологічних звичок. Наприклад обмежити використання електротехніки, запровадити сортування відходів, відмовитись від купівлі первоцвітів та їх знищення у живій природі, відмовитись від шкідливої практики використання пластмасових квітів та вінків на кладовищах.

Ініціативу підтримує українська церква, оскільки тема екологічної відповідальності є однією з основних у сучасному урбанізованому суспільстві.

– Враховуючи, що цьогорічний двомісячник збігається із Великим релігійним дійством (постом), у Тернополі втілюється ініціатива міського голови під гаслом «екологічний піст». Згідно із Святим Письмом, піст – це час стриманості, час, коли людина своєю волею усвідомлено каже «ні» ряду своїх потреб, відмовляючи собі в тій чи іншій їжі, послугах та надмірних бажаннях, – каже начальник управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології ТМР Олег Соколовський, –   Зміст ідеї «екологічний піст» полягає у тому, що очищення власної оселі (в т.ч. і міста) повинно проходити одночасно із духовним очищенням.

Хоча погодні умови не є сприятливими для виконання ряду робіт у рамках двомісячника благоустрою, однак працівники обслуговуючих підприємств роблять все можливе за даних погодних умов. Зокрема, прибирають горища та підвали, ліквідовують написи «графіті» на фасадах житлових будинків, ремонт та заміну дверей у підїздах, очищення підвалів тощо.

http://ternopillive.com.ua


Повернутися
25.03.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.