У Тернополі - “екологічний піст”

З початку березня у Тернополі почався двомісячник благоустрою, який вже другий рік поспіль проходить у новому форматі. Основна функція даної акції – це очищення міської території від забруднення, яке накопичилося впродовж зимового періоду.

Як повідомили в управлінні ЖКГ, жителям Тернополя рекомендується поєднати традиційне весняне прибирання із своєрідним явищем, яке умовно можна назвати “екологічним постом”.

Суть “екологічного посту” у тому, що людина повинна стриматись від шкідливих екологічних звичок. Наприклад обмежити використання електротехніки, запровадити сортування відходів, відмовитись від купівлі первоцвітів та їх знищення у живій природі, відмовитись від шкідливої практики використання пластмасових квітів та вінків на кладовищах.

Ініціативу підтримує українська церква, оскільки тема екологічної відповідальності є однією з основних у сучасному урбанізованому суспільстві.

– Враховуючи, що цьогорічний двомісячник збігається із Великим релігійним дійством (постом), у Тернополі втілюється ініціатива міського голови під гаслом «екологічний піст». Згідно із Святим Письмом, піст – це час стриманості, час, коли людина своєю волею усвідомлено каже «ні» ряду своїх потреб, відмовляючи собі в тій чи іншій їжі, послугах та надмірних бажаннях, – каже начальник управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології ТМР Олег Соколовський, –   Зміст ідеї «екологічний піст» полягає у тому, що очищення власної оселі (в т.ч. і міста) повинно проходити одночасно із духовним очищенням.

Хоча погодні умови не є сприятливими для виконання ряду робіт у рамках двомісячника благоустрою, однак працівники обслуговуючих підприємств роблять все можливе за даних погодних умов. Зокрема, прибирають горища та підвали, ліквідовують написи «графіті» на фасадах житлових будинків, ремонт та заміну дверей у підїздах, очищення підвалів тощо.

http://ternopillive.com.ua


Повернутися
25.03.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.