У Тернополі - “екологічний піст”

З початку березня у Тернополі почався двомісячник благоустрою, який вже другий рік поспіль проходить у новому форматі. Основна функція даної акції – це очищення міської території від забруднення, яке накопичилося впродовж зимового періоду.

Як повідомили в управлінні ЖКГ, жителям Тернополя рекомендується поєднати традиційне весняне прибирання із своєрідним явищем, яке умовно можна назвати “екологічним постом”.

Суть “екологічного посту” у тому, що людина повинна стриматись від шкідливих екологічних звичок. Наприклад обмежити використання електротехніки, запровадити сортування відходів, відмовитись від купівлі первоцвітів та їх знищення у живій природі, відмовитись від шкідливої практики використання пластмасових квітів та вінків на кладовищах.

Ініціативу підтримує українська церква, оскільки тема екологічної відповідальності є однією з основних у сучасному урбанізованому суспільстві.

– Враховуючи, що цьогорічний двомісячник збігається із Великим релігійним дійством (постом), у Тернополі втілюється ініціатива міського голови під гаслом «екологічний піст». Згідно із Святим Письмом, піст – це час стриманості, час, коли людина своєю волею усвідомлено каже «ні» ряду своїх потреб, відмовляючи собі в тій чи іншій їжі, послугах та надмірних бажаннях, – каже начальник управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології ТМР Олег Соколовський, –   Зміст ідеї «екологічний піст» полягає у тому, що очищення власної оселі (в т.ч. і міста) повинно проходити одночасно із духовним очищенням.

Хоча погодні умови не є сприятливими для виконання ряду робіт у рамках двомісячника благоустрою, однак працівники обслуговуючих підприємств роблять все можливе за даних погодних умов. Зокрема, прибирають горища та підвали, ліквідовують написи «графіті» на фасадах житлових будинків, ремонт та заміну дверей у підїздах, очищення підвалів тощо.

http://ternopillive.com.ua


Повернутися
25.03.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.