ЗАМКИ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ ОТРИМАЛИ ДРУГЕ ЖИТТЯ ЗАВДЯКИ… 3D-ДРУКУ

У Тернопільському національному педагогічному університеті  працюють над масштабним проектом «Друге життя замків Тернопільщини».

Під керівництвом викладача кафедри інформатики та методики її вкладання, кандидата фізико-математичних наук Андрія Вельгача студенти здійснюють комп’ютерну 3D реконструкцію замків, які знаходяться на території Тернопільської області, та їх 3D-друк.

Як розповів Андрій Вельгач, перш ніж модель замку буде спроектована у спеціальних комп’ютерних програмах, здійснюється кропітка підготовча робота: учасники проекту вивчають історичні відомості про фортифікаційні споруди, креслення, зображення та матеріали аерозйомки, консультуються із працівниками національного заповідника «Замки Тернопілля». А вже згодом розроблені моделі постають у своїй красі у пластику.

Перші ластівки проекту – Кременецький, Бучацький, Теребовлянський, Язловецький замки найближчим часом братимуть участь у міжнародній виставці в Жешуві (Польща).

http://reporter.net.ua


Повернутися
25.03.2018
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.