ЗАМКИ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ ОТРИМАЛИ ДРУГЕ ЖИТТЯ ЗАВДЯКИ… 3D-ДРУКУ

У Тернопільському національному педагогічному університеті  працюють над масштабним проектом «Друге життя замків Тернопільщини».

Під керівництвом викладача кафедри інформатики та методики її вкладання, кандидата фізико-математичних наук Андрія Вельгача студенти здійснюють комп’ютерну 3D реконструкцію замків, які знаходяться на території Тернопільської області, та їх 3D-друк.

Як розповів Андрій Вельгач, перш ніж модель замку буде спроектована у спеціальних комп’ютерних програмах, здійснюється кропітка підготовча робота: учасники проекту вивчають історичні відомості про фортифікаційні споруди, креслення, зображення та матеріали аерозйомки, консультуються із працівниками національного заповідника «Замки Тернопілля». А вже згодом розроблені моделі постають у своїй красі у пластику.

Перші ластівки проекту – Кременецький, Бучацький, Теребовлянський, Язловецький замки найближчим часом братимуть участь у міжнародній виставці в Жешуві (Польща).

http://reporter.net.ua


Повернутися
25.03.2018
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.