Тернополянин Тарас Радь - наймолодший чемпіон на Паралімпіаді-2018

Тернополянин Тарас Радь здобув золото на ХІІ Паралімпіаді. Для нашої збірної він приніс четверту золоту медаль і став першим в історії українських зимових паралімпійських видів спорту паралімпійським чемпіоном у 18 років!

У південнокорейському місті Пхьончхан під час четвертого деня Паралімпійських ігор у біатлонній чоловічій гонці на середній дистанції (12,5 км) серед сидячих спортсменів 18-річний дебютант Тарас Радь виявився єдиним представником України в даних перегонах. У підсумку Тарас фінішував першим (0 промахів) і виборов для України четверту золоту нагороду. Паралімпійський чемпіон Пхьончхану в спринті Даніель Кноссен виборов срібну медаль (0) +1:01,7 хв. Бронза в іншого американця Ендрю Соула (2) +1:33,1 хв.

Нагадаємо,  збірна України посіла четверте місце за загальною кількістю нагород на XII зимових Паралімпійських іграх, які  завершилися  18 березня.

Українські паралімпійці завоювали 22 медалі - 7 золотих, 7 срібних і 8 бронзових, повідомляє Укрінформ.


Повернутися
25.03.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…