Тернополянин Тарас Радь - наймолодший чемпіон на Паралімпіаді-2018

Тернополянин Тарас Радь здобув золото на ХІІ Паралімпіаді. Для нашої збірної він приніс четверту золоту медаль і став першим в історії українських зимових паралімпійських видів спорту паралімпійським чемпіоном у 18 років!

У південнокорейському місті Пхьончхан під час четвертого деня Паралімпійських ігор у біатлонній чоловічій гонці на середній дистанції (12,5 км) серед сидячих спортсменів 18-річний дебютант Тарас Радь виявився єдиним представником України в даних перегонах. У підсумку Тарас фінішував першим (0 промахів) і виборов для України четверту золоту нагороду. Паралімпійський чемпіон Пхьончхану в спринті Даніель Кноссен виборов срібну медаль (0) +1:01,7 хв. Бронза в іншого американця Ендрю Соула (2) +1:33,1 хв.

Нагадаємо,  збірна України посіла четверте місце за загальною кількістю нагород на XII зимових Паралімпійських іграх, які  завершилися  18 березня.

Українські паралімпійці завоювали 22 медалі - 7 золотих, 7 срібних і 8 бронзових, повідомляє Укрінформ.


Повернутися
25.03.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.