Кований корабель, сталеві вітрила…

27-річний кременчанин Ярослав Єфремов змайстрував кований мангал у вигляді корабля без попередніх ескізів та заготовок. На виготовлення мангалу майстру знадобилося трохи більше місяця.

Виріб вийшов розміром понад два метри довжиною та майже півметри завширшки, вагою понад сто кілограмів.

Сам за фахом він автослюсар, але зізнається, що завжди були до вподоби саме зварювальні роботи.

Ковальською справою Ярослав займається уже близько восьми років. А досвід перейняв у знайомих зварювальників. Раніше займався ще й художнім куванням.

"Це дуже копітка робота, але, щоб створити такий мангал-корабель щодня намагався приділяти по декілька годин цій справі", - каже майстер.

Такий виріб мріяв виготовити вже давно. Проте попередньо жодних ескізів не робив.

"Я просто втілив у життя той виріб, який попередньо собі уявив і дуже задоволений", - каже Ярослав.

Ковальство стало улюбленою справою хлопця.

http://kremenets.city


Повернутися
25.03.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…