ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО

Між свідомістю раба і вільної людини  різниця  величною в сотні світлових років.   Це різниця між   "мені повинні" і "я маю право". Рабська переконаність в тому що хазяїн "повинен" нагодувати, дати місце для сну і інструменти для праці.   Навіть коли раба переводять в статус наглядача,  він зберігає це мислення і передає наступним поколінням. «Влада мусить», «держава повинна…», «   Рабові всі винні!
А вільна людина "має право". І вона користується цим правом, виборює це право, захищає його. Вільній людині ніхто нічого не "повинен". І вона нічого нікому не "винна". Вільна людина чітко розуміє  її свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини. 

Немає складнішої роботи, ніж бути вільним. Раб не потребує свободи – він потребує рабів.  Якщо подивитися під таким кутом, стає зрозуміло, що   кругообіг рабів у межах України триває  далеко не перше десятиліття… Але надія є. Як казав Святослав Вакарчук: «Якщо раб має в душі крила рано чи пізно він стане вільним . Якщо вільна людина носить у душі кайдани, то рано чи пізно стане рабом».


Повернутися
08.03.2018
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Є певний тип захворювань, які називають автоімунними:  коли імунітет організму мобілізується не супроти сторонньої сполуки (вірусів, мікроорганізмів тощо), а проти здорових клітин чи тканин власного організму. Вам ніколи не здавалося, що чимала частина українців теж так само «хворіє», атакуючи всі здорові починання у власній країні? «Автоімунні» українці зневажливо зітхали «і до чого ви там домайданитеся» в той час, коли інші міняли країну, подекуди віддаючи за це життя. Вони «втомилися від війни», натомість запопадливо переходять на російську мову з туристами із Сиктивкара,  лають Бандеру і намагаються переконати нас у тому, що помирати від голоду в Голодоморі більш інтелігентно і благородно, ніж давати збройну відсіч гнобителям під час  Гайдамаччини чи в національно-визвольної боротьби ОУН та УПА...

«Автоімунні» українці гноблять починання  Уляни Супрун, уїдливо коментуючи, що, мовляв, «як мазали перекисом, так і мазатимемо, бо це вам не міфи розвінчувати...»  Проте ці міфи, на які не втомлюється відкривати нам очі пані Уляна,  коштують бюджету мільйони.

 Головний наш ворог – у нас самих. Ми самі себе з’їдаємо. Проте пропаганда і зовнішніх, і внутрішніх ворогів лише тоді дієва, коли ти боїшся правди, коли ти сам погоджуєшся на брехню. На щастя, все більшає «здорових клітин». Людей, котрі  не бояться назвати мародера мародером, запроданця запроданцем, ворога ворогом... Тих, хто і говорить, і чинить правду в очі. Хто робить все можливе, щоб врятувати країну від  усіх перелічених вище.