ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО

Між свідомістю раба і вільної людини  різниця  величною в сотні світлових років.   Це різниця між   "мені повинні" і "я маю право". Рабська переконаність в тому що хазяїн "повинен" нагодувати, дати місце для сну і інструменти для праці.   Навіть коли раба переводять в статус наглядача,  він зберігає це мислення і передає наступним поколінням. «Влада мусить», «держава повинна…», «   Рабові всі винні!
А вільна людина "має право". І вона користується цим правом, виборює це право, захищає його. Вільній людині ніхто нічого не "повинен". І вона нічого нікому не "винна". Вільна людина чітко розуміє  її свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини. 

Немає складнішої роботи, ніж бути вільним. Раб не потребує свободи – він потребує рабів.  Якщо подивитися під таким кутом, стає зрозуміло, що   кругообіг рабів у межах України триває  далеко не перше десятиліття… Але надія є. Як казав Святослав Вакарчук: «Якщо раб має в душі крила рано чи пізно він стане вільним . Якщо вільна людина носить у душі кайдани, то рано чи пізно стане рабом».


Повернутися
08.03.2018
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Щодня, усвідомлюємо ми це чи ні, наше життя складається з безлічі виборів: від простих і примітивних до тих, що їх пафосно прийнято називати доленосними. Кожен день, кожну хвилину і секунду ми йдемо мінним полем. Ми ще не знаємо, де і коли «рване» наш вибір, проте хочемо того чи ні, ми все одно щось вибираємо і пожинаємо його наслідки.

 Хтось із українських класиків свого часу казав, що вибір мови значно важливіший від вибору вишиванки. Бо вишиванку ви просто купите і будете цим пишатися – тим більше, чим більше за неї заплатите. Натомість мову не купити – навіть платними прискореними курсами. На неї треба зважитися – й почати в ній жити. Я б екстраполював це висловлювання не лише на мову, а й загалом на країну, яку ми всі обрали для себе за Батьківщину. Так, знаю, Василь Симоненко свого часу писав про те, що «Можна все на світі вибирати, сину… Вибрати не можна тільки Батьківщину». Проте ризикну з ним не погодитися: Батьківщина – це якраз те, що ти свідомо обираєш собі сам, інколи радше «всупереч», ніж «завдяки». Багато років тому я свідомо зробив свій вибір на користь України.  Мені дивно слухати скиглення тих, хто постійно говорить про втечу з «корабля, що тоне» під назвою «Україна». Я в цей час латаю у ньому пробоїни… В Україні ти можеш  міняти країну, беручи участь у чому завгодно: від аграрного сектору і до сфери високих технологій. Так, український вибір – важкий вибір. Але як казав Шарль де Голль, «завжди вибирайте найважчий шлях - на ньому ви не зустрінете конкурентів»…