Шкодить талії і… мозку!

Жирна, смажена, копчена і солодка їжа негативно впливає на гіпокамп головного мозку, який відповідає за формування пам'яті. «Харчування з високим вмістом насичених жирів і сахарози («західна» дієта) буквально «змушує» мозок знову і знову піддаватися спокусі, вчергове підштовхуючи нас пообідати фаст-фудом»,- говорить психолог Террі Девідсон, директор Центру поведінкової неврології Вашингтонського університету.

 Вчений і його команда проаналізували мозок щурів, які довгий час перебували на «західній» дієті, і помітили дещо дивне. Через деякий час у гризунів з'явилися специфічні пошкодження ділянок гіпокампу, що відповідають за запам'ятовування. Ці щурі підбирали запропоновані шматочки їжі,  навіть якщо не були голодні. Дослідники вважають, що тварини просто не відчували( (не пригадували), що наїлися. Вчені припускають: якщо тривалий час дозволяти собі шкідливу їжу, подібне може статися і з людським мозком. Це не означає, що людина забуває про щойно спожитий гамбургер і тут же береться за наступний. Ні! Це означає, що її мозок блокує відчуття насичення, знову і знову викликаючи бажання перекусити.

Доктор Девідсон пов'язує результати свого дослідження з експериментом 2015 року, опублікованим в журналі «Педіатрія». У ньому йшлося про те, що у дітей з ожирінням пам'ять набагато гірша, ніж у здорових однолітків. Нове дослідження далеко не перше із тих, що намагаються довести нам зв'язок між харчуванням і роботою мозку. Наприклад, не так давно фахівці з Кембріджського центру з проблем старіння виявили, що в огрядних людей менше білої речовини в мозку, ніж у худих. Важко повірити, але це робить їх мозок на 10 років старішим.
 

http://zhyvyaktyvno.org


Повернутися
08.03.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Щодня, усвідомлюємо ми це чи ні, наше життя складається з безлічі виборів: від простих і примітивних до тих, що їх пафосно прийнято називати доленосними. Кожен день, кожну хвилину і секунду ми йдемо мінним полем. Ми ще не знаємо, де і коли «рване» наш вибір, проте хочемо того чи ні, ми все одно щось вибираємо і пожинаємо його наслідки.

 Хтось із українських класиків свого часу казав, що вибір мови значно важливіший від вибору вишиванки. Бо вишиванку ви просто купите і будете цим пишатися – тим більше, чим більше за неї заплатите. Натомість мову не купити – навіть платними прискореними курсами. На неї треба зважитися – й почати в ній жити. Я б екстраполював це висловлювання не лише на мову, а й загалом на країну, яку ми всі обрали для себе за Батьківщину. Так, знаю, Василь Симоненко свого часу писав про те, що «Можна все на світі вибирати, сину… Вибрати не можна тільки Батьківщину». Проте ризикну з ним не погодитися: Батьківщина – це якраз те, що ти свідомо обираєш собі сам, інколи радше «всупереч», ніж «завдяки». Багато років тому я свідомо зробив свій вибір на користь України.  Мені дивно слухати скиглення тих, хто постійно говорить про втечу з «корабля, що тоне» під назвою «Україна». Я в цей час латаю у ньому пробоїни… В Україні ти можеш  міняти країну, беручи участь у чому завгодно: від аграрного сектору і до сфери високих технологій. Так, український вибір – важкий вибір. Але як казав Шарль де Голль, «завжди вибирайте найважчий шлях - на ньому ви не зустрінете конкурентів»…