Шкодить талії і… мозку!

Жирна, смажена, копчена і солодка їжа негативно впливає на гіпокамп головного мозку, який відповідає за формування пам'яті. «Харчування з високим вмістом насичених жирів і сахарози («західна» дієта) буквально «змушує» мозок знову і знову піддаватися спокусі, вчергове підштовхуючи нас пообідати фаст-фудом»,- говорить психолог Террі Девідсон, директор Центру поведінкової неврології Вашингтонського університету.

 Вчений і його команда проаналізували мозок щурів, які довгий час перебували на «західній» дієті, і помітили дещо дивне. Через деякий час у гризунів з'явилися специфічні пошкодження ділянок гіпокампу, що відповідають за запам'ятовування. Ці щурі підбирали запропоновані шматочки їжі,  навіть якщо не були голодні. Дослідники вважають, що тварини просто не відчували( (не пригадували), що наїлися. Вчені припускають: якщо тривалий час дозволяти собі шкідливу їжу, подібне може статися і з людським мозком. Це не означає, що людина забуває про щойно спожитий гамбургер і тут же береться за наступний. Ні! Це означає, що її мозок блокує відчуття насичення, знову і знову викликаючи бажання перекусити.

Доктор Девідсон пов'язує результати свого дослідження з експериментом 2015 року, опублікованим в журналі «Педіатрія». У ньому йшлося про те, що у дітей з ожирінням пам'ять набагато гірша, ніж у здорових однолітків. Нове дослідження далеко не перше із тих, що намагаються довести нам зв'язок між харчуванням і роботою мозку. Наприклад, не так давно фахівці з Кембріджського центру з проблем старіння виявили, що в огрядних людей менше білої речовини в мозку, ніж у худих. Важко повірити, але це робить їх мозок на 10 років старішим.
 

http://zhyvyaktyvno.org


Повернутися
08.03.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...