Триповерхова… не хатка, а грядка

Така грядка прикрасить будь-яке подвір’я. Навіть квіти у ній матимуть особливий вигляд!

Багатьох господарів єднає одна проблема – брак місця для вирощування городини і квітів, а також бажання, щоб присадибна ділянка мала привабливіший вигляд. Зарадити можуть незвичайні, красиві і функціональні багатоярусні грядки. Їх без докорів сумління можна розмістити на видному місці перед будинком. Не обов’язково вирощувати городину – посадіть квіти.

Багатоярусну грядку можна змайструвати власноруч із дощок або цегли. Велика перевага – грядку можна зробити будь-якої форми: класичну пристінкову у вигляді сходів, квадратну і прямокутну, пірамідальну. За допомогою кілець із пластика або бордюрної стрічки можна створити зручні і дуже привабливі конструкції округлої форми. Найчастіше роблять дво- і триярусні споруди.

Якщо ділянка, де розміщуватимете багатоярусну грядку, горбиста, то її рекомендовано розрівняти, а за потреби, зробити щось на зразок фундаменту. Зафіксувати перший ярус грядки, збиваючи дошки за допомогою цвяхів або зробивши мур із цегли, дотримуючись прямих кутів. Розмір нижнього ярусу може бути яким завгодно, всі наступні мають менші за попередній. Ідеальна грядка повинна мати ширину, достатню для розміщення двох рядків городини. На дно кожного ярусу фахівці рекомендують класти густу металеву сітку, щоб захистити рослини від гризунів і шкідників.

На дно кожного шару треба викласти дренаж, потім рослинний шар, зверху – родючу землю, збагачену компостом. Тепер можна садити рослини. Обираючи культури, треба враховувати такі фактори: умови для росту культур, їхню висоту, час дозрівання, розмір листя. Наприклад, низькорослим коренеплодам треба віддати нижні яруси. Перці, помідори і зелень можна садити на середніх, а огірки і квасоля порадує вас рясним врожаєм на верхніх ярусах. Чудово підходить така грядка для вирощування полуниці. Для забезпечення комфортного зростання грядки можна замульчувати.

http://poradnyk.simya.com.ua


Повернутися
08.03.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...