Є гроші, є робота… Нема робітників!

Роботодавці Тернопільщини в заявках про потребу у працівниках все частіше подають у центри зайнятості вакансії із гідною зарплатою. Так, на заробітну плату в 12273 грн запрошують водіїв тролейбуса, 11 тис. грн пропонували електрозварнику на автоматичних та напівавтоматичних машинах, 10 тис. грн платили за роботу фарбувальника приладів і деталей, токаря-розточувальника, верстатника широкого профілю. 9300-8000 грн на місяць пропонували головному юрисконсульту, електрозварнику ручного зварювання, головному інженеру, геодезисту, налагоджувальнику верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням, монтажнику ліфтів. Про це повідомив директор обласного центру зайнятості Василь Олещук.

Від 6 тис. до 7 тис. грн роботодавці готові заплатити кондуктору громадського транспорту, електромонтеру контактної мережі, агроному, дояру, торговельному представнику, електромеханіку з ліфтів, фрезерувальнику, слюсарю, бляхареві, оператору верстатів з ЧПК, вогнетривнику, головному бухгалтеру, інженеру-механіку, модельєру, теплотехніку, покоївці. Чимало було вакансій із заробітком, що перевищував 5 тис. гривень.

«На 1 лютого 2018 року у базі даних служби зайнятості Тернопільщини налічувалося 1,5 тис. вакансій та майже 300 пропозицій роботи, отриманих з інших джерел. Серед них були й малопоширені в області: артист балету, мікробіолог, друкар, садівник, свинар, тваринник, музейний доглядач.
Середній розмір заробітної плати у вакансіях становив 4513 грн. що на 13,3% більше, ніж на відповідну дату 2017 року. Відрадно, що цьогоріч у 63% вакансій розмір заробітної плати – вище мінімальної», – зазначив директор ОЦЗ.

http://svoboda.te.ua


Повернутися
08.03.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...