Чим Тернопільщина зі світом торгує?

  Обсяги експорту та імпорту товарів області у 2017 році становили, відповідно, 380,2 млн. дол. США та 351,6 млн. дол. Порівняно з 2016 роком, експорт збільшився на 29,2 відсотки, імпорт – на 27,9 відсотків. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 28,6 млн. дол.

Суб’єкти господарювання області здійснювали операції у зовнішній торгівлі товарами з партнерами із 109 країн світу. Основним торговим партнером як в експорті, так і в імпорті, була Польща (51,1 відсоток обласного експорту та 46,2 відсотки обласного імпорту). Про це повідомили в Головному управлінні статистики у Тернопільській області.

Вагомі обсяги експортних поставок здійснювались до Білорусі, Нідерландів, Німеччини, Казахстану, Єгипту, Швейцарії, Індії, Бангладешу та Туреччини, імпортних надходжень – з Німеччини, Литви, Китаю, Італії, Франції, Швейцарії, Нідерландів, США та Угорщини.

Імпортери Тернопільщини сплатили до бюджету понад 815 млн грн.

 Обсяг експорту товарів до країн Європейського Союзу становив 68,1 відсоток від загальнообласного обсягу експорту, імпорту – 82,0 відсотків від загальнообласного обсягу імпорту.

Основу товарної структури зовнішньої торгівлі області складали механічні та електричні машини, продукти рослинного походження, полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них, живi тварини; продукти тваринного походження, засоби наземного транспорту, крім залізничного, мінеральні продукти, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, рiзнi промислові товари, недорогоцінні метали та вироби з них, готові харчові продукти, жири та олії тваринного або рослинного походження, текстильні матеріали та текстильні вироби, деревина і вироби з деревини.

http://nday.te.ua/chym-ternopilschyna-torhuje-zi-svitom/


Повернутися
08.03.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...