Чим Тернопільщина зі світом торгує?

  Обсяги експорту та імпорту товарів області у 2017 році становили, відповідно, 380,2 млн. дол. США та 351,6 млн. дол. Порівняно з 2016 роком, експорт збільшився на 29,2 відсотки, імпорт – на 27,9 відсотків. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 28,6 млн. дол.

Суб’єкти господарювання області здійснювали операції у зовнішній торгівлі товарами з партнерами із 109 країн світу. Основним торговим партнером як в експорті, так і в імпорті, була Польща (51,1 відсоток обласного експорту та 46,2 відсотки обласного імпорту). Про це повідомили в Головному управлінні статистики у Тернопільській області.

Вагомі обсяги експортних поставок здійснювались до Білорусі, Нідерландів, Німеччини, Казахстану, Єгипту, Швейцарії, Індії, Бангладешу та Туреччини, імпортних надходжень – з Німеччини, Литви, Китаю, Італії, Франції, Швейцарії, Нідерландів, США та Угорщини.

Імпортери Тернопільщини сплатили до бюджету понад 815 млн грн.

 Обсяг експорту товарів до країн Європейського Союзу становив 68,1 відсоток від загальнообласного обсягу експорту, імпорту – 82,0 відсотків від загальнообласного обсягу імпорту.

Основу товарної структури зовнішньої торгівлі області складали механічні та електричні машини, продукти рослинного походження, полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них, живi тварини; продукти тваринного походження, засоби наземного транспорту, крім залізничного, мінеральні продукти, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, рiзнi промислові товари, недорогоцінні метали та вироби з них, готові харчові продукти, жири та олії тваринного або рослинного походження, текстильні матеріали та текстильні вироби, деревина і вироби з деревини.

http://nday.te.ua/chym-ternopilschyna-torhuje-zi-svitom/


Повернутися
08.03.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Щодня, усвідомлюємо ми це чи ні, наше життя складається з безлічі виборів: від простих і примітивних до тих, що їх пафосно прийнято називати доленосними. Кожен день, кожну хвилину і секунду ми йдемо мінним полем. Ми ще не знаємо, де і коли «рване» наш вибір, проте хочемо того чи ні, ми все одно щось вибираємо і пожинаємо його наслідки.

 Хтось із українських класиків свого часу казав, що вибір мови значно важливіший від вибору вишиванки. Бо вишиванку ви просто купите і будете цим пишатися – тим більше, чим більше за неї заплатите. Натомість мову не купити – навіть платними прискореними курсами. На неї треба зважитися – й почати в ній жити. Я б екстраполював це висловлювання не лише на мову, а й загалом на країну, яку ми всі обрали для себе за Батьківщину. Так, знаю, Василь Симоненко свого часу писав про те, що «Можна все на світі вибирати, сину… Вибрати не можна тільки Батьківщину». Проте ризикну з ним не погодитися: Батьківщина – це якраз те, що ти свідомо обираєш собі сам, інколи радше «всупереч», ніж «завдяки». Багато років тому я свідомо зробив свій вибір на користь України.  Мені дивно слухати скиглення тих, хто постійно говорить про втечу з «корабля, що тоне» під назвою «Україна». Я в цей час латаю у ньому пробоїни… В Україні ти можеш  міняти країну, беручи участь у чому завгодно: від аграрного сектору і до сфери високих технологій. Так, український вибір – важкий вибір. Але як казав Шарль де Голль, «завжди вибирайте найважчий шлях - на ньому ви не зустрінете конкурентів»…