Анекдоти

Зустрілися дві самотнi жiнки. Перша:

— Іду я вчора вночі темною вулицею, раптом бачу попереду чоловічий силует! Я й побігла. Друга:

— Догнала?

 * * *

 По радіо повідомили, що з в’язниці втік небезпечний злочинець. Наступного дня повідомили, що злочинець добровільно повернувся до в’язниці. Набігли журналісти, запитують:

— Чого ви повернулися назад?

— Під ранок прийшов додому, а мені дружина каже: «Ти де вештався? По радіо ще о шостій вечора сказали, що ти втік!».

 * * *

 Сидить ворона на дереві, сир у дзьобі, повз лисиця йде. Ворона думає: «Зараз підійде, почне пiдлещуватися». А лисиця озирнулася, вибрала велике поліно i вдарила ним ворону. Ворона впала, сир випустила, лисиця його вхопила i втекла. Ворона: «Нічого собі байку скоротили».

**

На запитання «Чи згоден ти взяти в дружину цю жiнку?» потрібно відповідати: «згоден», а не «була не була».

**

Одного аксакала запитали:

— Як ви гадаєте, чи є сенс у тому, щоб переводити годинники на лiтнiй чи зимовий час?

— Якщо зверху вiдрiзати шматок ковдри i пришити його знизу, ковдра вiд цього не стане довшою.

 * * *

 Інтелігентна родина. Дружина грає на скрипці.

Чоловік:

— Ну добре, добре, припини! Куплю я тобі нову сукню.

 * * *

 Чоловiк уранці встає з похмілля. Голова болить. Іде до дзеркала і бачить, що там двоє відображаються.

— Що за чортiвня?

Один iз тих двох відповідає:

— Це біла гарячка.

— Слава Богу! А я вже думав — клонування.

 * * *

 — Фімо, я вирішила отримувати задоволення від сексу.

— Як це?

— Дуже просто: я вирішила брати з тебе гроші.

**

— Я обприскала всю картоплю дустом, а через годину пішов дощ. Як думаєте, здохнуть жуки чи ні?
— Здохнуть жуки чи нi — точно не знаю, але того здоров’я, що мали, вже не матимуть.

**

Моню, твоя дружина на роботу ходить?
— Ходить.
— Правильно! Я своїй теж на проїзд не даю!


Повернутися
19.02.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Є певний тип захворювань, які називають автоімунними:  коли імунітет організму мобілізується не супроти сторонньої сполуки (вірусів, мікроорганізмів тощо), а проти здорових клітин чи тканин власного організму. Вам ніколи не здавалося, що чимала частина українців теж так само «хворіє», атакуючи всі здорові починання у власній країні? «Автоімунні» українці зневажливо зітхали «і до чого ви там домайданитеся» в той час, коли інші міняли країну, подекуди віддаючи за це життя. Вони «втомилися від війни», натомість запопадливо переходять на російську мову з туристами із Сиктивкара,  лають Бандеру і намагаються переконати нас у тому, що помирати від голоду в Голодоморі більш інтелігентно і благородно, ніж давати збройну відсіч гнобителям під час  Гайдамаччини чи в національно-визвольної боротьби ОУН та УПА...

«Автоімунні» українці гноблять починання  Уляни Супрун, уїдливо коментуючи, що, мовляв, «як мазали перекисом, так і мазатимемо, бо це вам не міфи розвінчувати...»  Проте ці міфи, на які не втомлюється відкривати нам очі пані Уляна,  коштують бюджету мільйони.

 Головний наш ворог – у нас самих. Ми самі себе з’їдаємо. Проте пропаганда і зовнішніх, і внутрішніх ворогів лише тоді дієва, коли ти боїшся правди, коли ти сам погоджуєшся на брехню. На щастя, все більшає «здорових клітин». Людей, котрі  не бояться назвати мародера мародером, запроданця запроданцем, ворога ворогом... Тих, хто і говорить, і чинить правду в очі. Хто робить все можливе, щоб врятувати країну від  усіх перелічених вище.