ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО

Ви ніколи не задумувалися, навіщо двом українцям… три гетьмана? Історія «українських грабель» циклічна: кожен її наступний період відбувається за одним і тим самим сценарієм. Спочатку українців об'єднує певна справа чи ідея, вони починають разом її втілювати, демонструючи при цьому небачений героїзм й неймовірні подвиги. І, коли, здавалося б, до «світлого майбутнього» залишається кілька кроків, українці неминуче починають чубитись між собою – і враз втрачають усе.

Іван Виговський і Юрій Хмельницький, Петлюра і Болбочан, Бандера та Мельник бились поміж собою з не меншою завзятістю, аніж зі своїми головними ворогами. Проте Євромайдан показав, що коли є реальна загроза, українці мають прекрасну здатність до самоорганізації, коли люди за лічені години збирали потрібні ресурси – одяг, харчі, гроші. Проблема українців тільки в тому, що ми чекаємо аж до того часу, коли вдарить грім і здатні об’єднуватися тільки перед лицем смертельної небезпеки. З іншого боку, це може бути своєрідним тестом на «код синій» для країни: якщо українці ще сваряться, отже, не все так погано у нашому домі…

Я вірю, що ми дочекаємося оновлення прислів’я про «двох українців, трьох гетьманів» на більш згідливе: "Всі козаки - отамани" … Врешті-решт, «три гетьмани» - це ще не найгірше. Добре, що не «один царь»..


Повернутися
19.02.2018
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…