ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО

Ви ніколи не задумувалися, навіщо двом українцям… три гетьмана? Історія «українських грабель» циклічна: кожен її наступний період відбувається за одним і тим самим сценарієм. Спочатку українців об'єднує певна справа чи ідея, вони починають разом її втілювати, демонструючи при цьому небачений героїзм й неймовірні подвиги. І, коли, здавалося б, до «світлого майбутнього» залишається кілька кроків, українці неминуче починають чубитись між собою – і враз втрачають усе.

Іван Виговський і Юрій Хмельницький, Петлюра і Болбочан, Бандера та Мельник бились поміж собою з не меншою завзятістю, аніж зі своїми головними ворогами. Проте Євромайдан показав, що коли є реальна загроза, українці мають прекрасну здатність до самоорганізації, коли люди за лічені години збирали потрібні ресурси – одяг, харчі, гроші. Проблема українців тільки в тому, що ми чекаємо аж до того часу, коли вдарить грім і здатні об’єднуватися тільки перед лицем смертельної небезпеки. З іншого боку, це може бути своєрідним тестом на «код синій» для країни: якщо українці ще сваряться, отже, не все так погано у нашому домі…

Я вірю, що ми дочекаємося оновлення прислів’я про «двох українців, трьох гетьманів» на більш згідливе: "Всі козаки - отамани" … Врешті-решт, «три гетьмани» - це ще не найгірше. Добре, що не «один царь»..


Повернутися
19.02.2018
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.