Українських бджіл відправлять до Канади рятувати місцеву популяцію

Наші пасічники зголосилися допомогти канадським бджолярам впоратися з нагальною проблемою, яка постала як перед фермами, що розводять медоносних комах, так і в цілому перед канадською флорою і фауною.

 Для цього карпатські рої повезуть у прямому розумінні рятувати канадських крилатих родичів, які опинилися на межі зникнення. Про це днями заявив посол Канади в Україні Роман Ващук.

 Як повідомив посол, знання та уміння українських пасічників з «Всеукраїнського братства бджолярів України» та власне бджоли з їхніх пасік допоможуть канадським колегам відповісти на виклики, які постали перед канадською популяцією цих корисних комах.

 Партнером українських бджо­лярів стане канадський проект Niagara Beeway, який ставить за мету відновлення та збереження оригиніального довкілля у Канаді.

 «Джордж Скотт з Niagara Beeway та Тетяна Васильківська повідомили про спільні зусилля допомогти популяції бджіл у Канаді своїми знаннями та карпатськими бджо­лами», — звітував Ващук. Численні дослідники повідомляють про скорочення популяції бджіл у Північній Америці загалом, тому ця місія набуває широкого міжнародного значення.

 Тим часом українські бджолярі вже перевершили по експорту меду Індію та Мексику. Справа за малим — випередити пару лідерів, Китай та Аргентину.

 Як відомо, попереднього року Україна продала на світовий ринок майже 57 тисяч тонн меду, подвоївши обсяги експорту всього за рік, збільшивши його у 8,7 раза впродовж останнього десятиліття.

 Знакову роль у переорієнтації експортерів на бджолиний продукт зіграло й підписання Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС.

 Утім, за словами Дарини Гриценко, експерта аграрних ринків Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), ту невелику квоту на безмитну поставку меду, яку отримала Україна, експортери вибирають уже на другий-третій день року.

 Але активізація продавців одразу ж позитивно позначилася на доходах пасічників, які виробляють мед.

 Як правило, українські експортери не мають власних пасік, закуповуючи солодкий товар у фермерів та дрібних підприємців.

 Адже, за даними Держстату, саме індивідуальні господарства виробляють 98,5 відсотка всього меду в країні.

 І завдяки росту зацікавленості на міжнародному ринку за кілограм цього продукту протягом року в оптовиків почали просити на 10 гривень більше. Це призвело до зниження маржі експортерів.

 Натомість шалений попит на сировину і стрибок цін позитивно вплинули на бізнес пасічників. Тепер в Україні з кожним роком стає дедалі більше промислових ферм, у яких уже не сотні вуликів, а тисячі.

 

Разом з підсиленням авторитету бджолярів вдається позитивно вплинути й на процеси відновлення екології в Україні, залучаючи до цього бізнес. Ідея створення спілки ековиробників виникла на Закарпатті.

 Об’єдналися вони довкола виробництва натуральних екологічно чистих продуктів. І в 2013 році з’явитися громадській спілці за участі виробників із чотирьох областей українських Карпат допомогли швейцарські колеги з Дослідного інституту органічного сільського господарства (FiBL).

 Зараз спілка об’єднує 21 виробника із Закарпаття, Львівщини, Івано-Франківщини та Чернівеччини.

 Маємо вже три сотні позицій серед екопродуктів — це і сири, і м’ясні делікатеси, і зернові, і овочі, фрукти, соки, натуральні олії, трави, ягоди та гриби, не кажучи вже про мед.

 Бджолярство ж стало і своєрідним локомотивом для впровадження сучасних біотехнологій для захисту сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників без використання шкідливих хімікатів, які часто ставали причиною загибелі бджіл.

 На часі — популяризація використання замість класичних колісних оприскувачів малої сільськогосподарської авіаціі та дронів, що розпилюють над плантаціями корисних комах замість отруйних інсектицидів.

 А це вже й залучення до програми захисту природи інженерів-конструкторів та виробників сучасної авіа- та робототехніки.

http://www.umoloda.kiev.ua


Повернутися
19.02.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…