Льодяники від кашлю-своїми руками!

У кожній сім’ї є свій рецепт смачних ліків. У родині Шевченків зі Львівщини він також є: це домашні льодяники, які допомагають при деручому кашлі і пом’якшують біль у горлі.

Льодяники із прянощами та імбирем

0,5 лимона, 2–3 см кореня імбиру, 2 ч. ложки меду, по 2 ст. ложки води і цукрової пудри, 4 бутони гвоздики, 0,7 скл. цукру.

Імбир порізати тонкими пластинами. У каструльку з товстим дном налити воду, додати імбир, сік 0,5 лимона, гвоздику, поставити на вогонь. Коли цукор розчиниться, додати мед. Варити на середньому вогні, зрідка помішуючи (суміш буде сильно пінитися). Варити до загуснення і карамельного кольору. Крапля на тарілці має розтікатися, але після охолодження затверднути. Дістати імбир та гвоздику. Чайною ложкою крапати карамель на пергамент, щедро посипати цукровою пудрою. Коли затверднуть, ще присипати пудрою (щоб не злиплися) і перекласти в банку. Якщо карамель залишилася м’якою і липне, можна зробити кульки і загорнути кожну у харчову плівку. Зберігати краще в холодильнику, щоб не розтанули.

Такі льодяники, за словами Лідії Шевченко, залюбки смокчуть діти. Їх можна брати з собою у дорогу чи на роботу. Це смачний та ефективний засіб.

Замість води можна додати настій м’яти та евкаліпту (по 1 ч. ложці листя залити 0,5 скл. окропу, настояти 30 хв). Такі льодяники – чудовий засіб у дорогу від захитування.

 

http://poradnyk.simya.com.ua


Повернутися
19.02.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…