Льодяники від кашлю-своїми руками!

У кожній сім’ї є свій рецепт смачних ліків. У родині Шевченків зі Львівщини він також є: це домашні льодяники, які допомагають при деручому кашлі і пом’якшують біль у горлі.

Льодяники із прянощами та імбирем

0,5 лимона, 2–3 см кореня імбиру, 2 ч. ложки меду, по 2 ст. ложки води і цукрової пудри, 4 бутони гвоздики, 0,7 скл. цукру.

Імбир порізати тонкими пластинами. У каструльку з товстим дном налити воду, додати імбир, сік 0,5 лимона, гвоздику, поставити на вогонь. Коли цукор розчиниться, додати мед. Варити на середньому вогні, зрідка помішуючи (суміш буде сильно пінитися). Варити до загуснення і карамельного кольору. Крапля на тарілці має розтікатися, але після охолодження затверднути. Дістати імбир та гвоздику. Чайною ложкою крапати карамель на пергамент, щедро посипати цукровою пудрою. Коли затверднуть, ще присипати пудрою (щоб не злиплися) і перекласти в банку. Якщо карамель залишилася м’якою і липне, можна зробити кульки і загорнути кожну у харчову плівку. Зберігати краще в холодильнику, щоб не розтанули.

Такі льодяники, за словами Лідії Шевченко, залюбки смокчуть діти. Їх можна брати з собою у дорогу чи на роботу. Це смачний та ефективний засіб.

Замість води можна додати настій м’яти та евкаліпту (по 1 ч. ложці листя залити 0,5 скл. окропу, настояти 30 хв). Такі льодяники – чудовий засіб у дорогу від захитування.

 

http://poradnyk.simya.com.ua


Повернутися
19.02.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...