Степан Барна: Працюємо над тим, щоб Тернопільщина стала регіоном альтернативної енергетики

Перші спроби для розвитку та популяризації альтернативних джерел енергії, а саме – вітрових електростанцій, роблять на ТзОВ «Зборівська птахофабрика», де влітку 2017-го встановили два вітряки. Їх потужність складає 1 320 кіловат в годину, а це значно більше, ніж споживає підприємство, тому електроенергією, яку продукують вітряки, можуть користуватися й жителі Зборова. У понеділок, 12 лютого, на вітровій електростанції побували голова Тернопільської ОДА Степан Барна, народний депутат України Тарас Юрик та керівництво району. 

«Стратегія чистої енергії має підтримуватися як на державному, так і на місцевому рівнях. І якщо на обласному та місцевому рівнях солідарні в цьому питанні, то є проблема в відповідних інституціях, котрі займаються транзитом електроенергії, – тобто обленерго», – зауважив Степан Барна.

За його словами, цей проект, котрий реалізовується Зборівською птахофабрикою, буде покликаний виробляти щонайменше 2,5 млн. кіловат електроенергії.

«Сподіваюся, що найближчим часом ми налагодимо алгоритм, який дозволить займатися такими проектами без особливих ускладнень. Тим більше, що це не перший проект в Зборові. Зараз подібний проект реалізовується в Лопушанах Зборівського району. Маю надію, що невдовзі ми також вийдемо з ініціативою подібних проектів по всій області і будемо працювати над тим, щоб Тернопільщина стала регіоном альтернативної енергетики. Більше того, будемо заохочувати суб’єктів господарювання йти цим шляхом, адже це шлях до альтернативної енергетики, продукування екологічно-чистої енергії, використання природного ресурсу, а також можливість створення нових робочих місць», – підкреслив голова ОДА.

http://www.oda.te.gov.ua/main/ua/news/detail/151991.htm


Повернутися
19.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.