Степан Барна: Працюємо над тим, щоб Тернопільщина стала регіоном альтернативної енергетики

Перші спроби для розвитку та популяризації альтернативних джерел енергії, а саме – вітрових електростанцій, роблять на ТзОВ «Зборівська птахофабрика», де влітку 2017-го встановили два вітряки. Їх потужність складає 1 320 кіловат в годину, а це значно більше, ніж споживає підприємство, тому електроенергією, яку продукують вітряки, можуть користуватися й жителі Зборова. У понеділок, 12 лютого, на вітровій електростанції побували голова Тернопільської ОДА Степан Барна, народний депутат України Тарас Юрик та керівництво району. 

«Стратегія чистої енергії має підтримуватися як на державному, так і на місцевому рівнях. І якщо на обласному та місцевому рівнях солідарні в цьому питанні, то є проблема в відповідних інституціях, котрі займаються транзитом електроенергії, – тобто обленерго», – зауважив Степан Барна.

За його словами, цей проект, котрий реалізовується Зборівською птахофабрикою, буде покликаний виробляти щонайменше 2,5 млн. кіловат електроенергії.

«Сподіваюся, що найближчим часом ми налагодимо алгоритм, який дозволить займатися такими проектами без особливих ускладнень. Тим більше, що це не перший проект в Зборові. Зараз подібний проект реалізовується в Лопушанах Зборівського району. Маю надію, що невдовзі ми також вийдемо з ініціативою подібних проектів по всій області і будемо працювати над тим, щоб Тернопільщина стала регіоном альтернативної енергетики. Більше того, будемо заохочувати суб’єктів господарювання йти цим шляхом, адже це шлях до альтернативної енергетики, продукування екологічно-чистої енергії, використання природного ресурсу, а також можливість створення нових робочих місць», – підкреслив голова ОДА.

http://www.oda.te.gov.ua/main/ua/news/detail/151991.htm


Повернутися
19.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.