Тернопільський студент став одним з найкращих ораторів

У фіналі Національного конкурсу з ораторського мистецтва, який  відбувся в Американському домі у Києві, студент другого курсу географічного факультету, спеціальності «Туризм» Кривий Ігор виборов 2 місце.

Конкурс проводиться щорічно Спілкою англійської мови України. Участь взяли українські студенти віком від 16 до 20 років денної форми навчання. Змагалися вони за головний приз – представляти Україну на Міжнародному конкурсі публічних виступів, який пройде у Лондоні в травні 2018 року.

19 півфіналістів, які взяли участь в конкурсі,  представляли Львівський національний університет ім. І.Франка, Київський національний університет «Києво-Могилянська академія», Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім.Ігоря Сікорського», Київський національний економічний університет, Тернопільський національний педагогічний університет ім. В.Гнатюка, Тернопільську класичну гімназію, Дніпровську середню школу № 10, Кропивницький педагогічний ліцей та Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім.В.Винниченка.

http://gazeta.te.ua


Повернутися
19.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.