У День Валентина одружилися сім подружніх пар

У так званий День закоханих,  14 лютого,  у Тернополі  відбулася урочиста державна реєстрація шлюбу семи пар - учасників проекту «Шлюб за добу».   Нагадаємо, «Шлюб за добу» - це проект, який з лютого 2017 року проводиться Тернопільською міською радою спільно з Міністерством юстиції України в особі Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області та надає можливість зареєструвати шлюб за 24 години. За минулий рік цим сервісом у Тернополі скористалося більше 500 закоханих пар, а у Валентинів день у місті стало більше на сім подружніх пар.

 Привітали їх з важливим у їхньому житті днем, а також вручили свідоцтва про одруження голова Тернопільської ОДА Степан Барна, міський голова Тернополя Сергій Надал та керівник Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Едуард Кольцов.

Очільник краю привітав молодят зі створенням сім’ї від імені держави та обласної адміністрації, а також наголосив, що це переломний момент у їхньому житті, адже народжується нова українська сім’я. «Ви стоїте на порозі нового етапу і важливо, щоб протягом всього життя ви зуміли пронести ці почуття, які є у ваших серцях сьогодні. А ми зі свого боку, як органи державної влади, подбаємо про те, щоб ваше майбутнє було мирним, комфортним та впевненим», – зазначив Степан Барна.

 Особливе значення ця послуга має для учасників АТО. Відтак, протягом року у Тернополі проектом «Шлюб за добу» скористалися більше 37 учасників бойових дій.


Повернутися
19.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.