На Тернопільщині 22 жінкам присвоїли почесне звання “Мати-героїня”

Почесне звання «Мати-героїня» присвоїли ще 22 матерям з Тернопільської області. Нагороди вручили 4 січня жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, повідомляє сайт ТОДА. Серед них – героїня одного із перших випусків видання «Яблучко», матір дев’яти дітей, жителька  села Високе Монастириського району Надія Іванівна Сердинська.  Щиро вітаємо пані Надію та бажаємо, хай малеча росте і щодня тішить!

   Почесне звання «Мати-героїня» присвоюється жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, враховуючи вагомий особистий внесок у виховання дітей у сім’ї, створення сприятливих умов для здобуття дітьми освіти, розвитку їх творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей.

    Тернопілля славиться сімейними традиціями. В області більше 11 тисяч багатодітних родин в яких виховуються понад 35 тисяч дітей, а це добрий знак, який дає нам своєрідне відродження Тернопільщини.

   У Тернопільській області протягом 2017 року звання «Мати-героїня» присвоїли 43 матерям, з 2007 до 2016 року – 6 528 матерям.


Повернутися
19.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.