Не життя, а суцільна «малина»!
Як кооператив на Кременеччині забезпечує селян паливом для домівок
Село Лосятин Кременецького району Тернопільської області відоме в далеко за межами свого району.
Перш за все, тим, що вкрай мала кількість людей з нього їде на заробітки — в селі є усі можливості заробити, а в сільськогосподарський сезон Лосятин стає важливим роботодавцем для сусідніх сіл.
Його мешканці об'єдналися у два кооперативи, що займаються вирощуванням малини та суниць. Саме ці кооперативи дозволяють лосятинцям успішно продавати свою продукцію в Україні та за кордоном за вигідними цінами і не особливо перейматися роботою деінде.
Однак це не єдине, чим особлива громада Лосятина. Те, що починалося як ягідний кооператив, продовжилося як енергетичний. Тепер лосятинці самі забезпечують себе паливом для власних домівок. Цим паливом стали відходи їх основного бізнесу — вирощування малини.
"Ось цим ми опалюємо наші домівки", — показує темно-коричневі брикети голова кооперативу "Ягідний край" Віктор Придатко. — "У нас цієї сировини достатньо. У кожного члена кооперативу значні ділянки і багато стебел малини, які раніше просто спалювали на полях".
Селяни самі забезпечують себе паливом для власних домівок. Цим паливом стали відходи їх основного бізнесу — вирощування малини. Завдяки фінансуванню ПРООН кооператив придбав і запустив брикетну лінію.
Технологія вирощування малини, яка використовуються в Лосятині, передбачає її зрубування щоосені. Раніше мешканці села просто спалювали величезні стоси малинових стебел, проте штрафи за задимлене повітря змусили задуматися про те, як позбавитися від таких витрат.
Хтось із членів кооперативу запропонував перетворити проблему у можливість економити на опаленні домівок. Завдяки фінансуванню з боку ПРООН та ЄС кооператив "Ягідний край" придбав та запустив у роботу брикетну лінію.
Лінію розмістили у непримітному ангарі поряд з холодильною камерою — одним із найважливіших активів кооперативу. Сюди селяни привозять в'язки малини і звідси забирають свої брикети, оплативши лише собівартість роботи установки.
"Виходить суттєво дешевше, ніж газ", — каже Придатко. — "Хоча багато людей ще палять газом, бо хочуть залишити собі субсидію. Мені за останні роки держава нарахувала близько 13 тис грн, проте я їх не забиратиму — є власне паливо".
Енергетичні кооперативи у світі
Мешканці Лосятина не винаходили велосипед. Створення енергетичних кооперативів — поширена практика в розвинутих країнах.
Так, жителі Хербрам-Вальда, що між Дортмундом та Ганновером, Німеччина, опалюють свої домівки місцевою щепою. Їх енергетичний кооператив щороку закуповує у місцевих лісгоспах близько 2 тис тонн щепи і централізовано подає тепло до 40 будинків, у яких живуть 138 мешканців.
Проте для жителів Хербрам-Вальда важлива не лише вартість опалення, а й передбачуваність ціни та контроль за власною енергетичною інфраструктурою.
"Ми не хочемо залежати від того, з якої ноги встав король у Саудівській Аравії та скільки коштуватиме нафта у зв'язку з черговим конфліктом на Близькому Сході", — каже голова місцевого енергетичного кооперативу Міхаель Кльозенер.
Громад, які об'єдналися в енергетичні кооперативи, у Німеччині понад 700. Серед них трапляються невеликі кооперативи, подібні до описаного вище, і ті, що володіють потужними сонячними, вітровими та біогазовими електростанціями.
Членами таких кооперативів є не лише громадяни, а й фермерські господарства та компанії. За оцінками Agora Energiewende, у 2012 році приватні господарства та кооперативи разом виробляли 47% сонячної електроенергії у Німеччині.
Тисячі енергетичних кооперативів працюють у різних країнах Євросоюзу. З розвитком технологій використання відновлюваних джерел енергії все більше європейських громад прагнуть контролювати власну енергетичну інфраструктуру. Таку тенденцію підтримують і на офіційному рівні.
Так, у недавно запропонованому до обговорення "Четвертому енергетичному пакеті" міститься згадка про те, що енергетичні кооперативи є "ефективним та фінансово доцільним способом забезпечення потреб та очікувань громадян стосовно джерел енергії, сервісів та участі місцевої громади".
У документі йдеться про низку переваг, які створюють енергетичні кооперативи. Йдеться, зокрема, про інклюзивність, адже енергетичні кооперативи дозволяють звичайним громадянам ставати учасниками енергетичних ринків, які раніше були доступні лише для великих компаній.
"Четвертий енергетичний пакет" закликає дозволяти таким кооперативам бути активним учасником енергетичних ринків на рівних правах з постачальниками.
Енергетичні кооперативи відіграють важливу роль і в американській енергетиці. Понад 42 млн їх членів спільно володіють мережами понад 900 енергетичних кооперативів. Ці мережі покривають 75% території США та розподіляють близько 11% всієї електроенергії, що виробляється на території країни.
Саме вони у 1920-1940-х роках стали основою електрифікації сільських територій, де не хотіли працювати великі компанії через потребу інвестувати значні кошти.
Рекламний плакат енергетичного кооперативу у Східному Теннессі, США
Майбутнє
Енергетичний кооператив у Лосятині може стати прикладом для тисяч українських громад, які прагнуть зменшити витрати на обігрів власних будинків або хочуть стати співвласниками власної енергетичної інфраструктури.
Його перевагами є також створення робочих місць та більша прогнозованість ціни на енергетичні ресурси. Витрати тут можуть контролювати самі споживачі послуг без втручання урядових органів, посередників та великих монополій.
Попри недосконалість законодавства, яке надмірно регулює роботу енергетичних кооперативів, повторити досвід громади Лосятина і зменшити витрати на обігрів можуть тисячі українських громад. При цьому держава та місцеві органи влади повинні допомагати таким групам, а не лише отримувачам субсидій.
← Повернутися
