Анекдоти № 15

Оголошення: Загублено гаманець із зарплатою! Велике прохання до того, хто знайшов — не смiятися.

* * *

Тато, на стоянці було кілька машин, а бурулька впала саме на мою!

— Нічого дивного! 20 років тому твоя мама була на вечірці одна, а нас п’ятеро. Але прокинувся з нею саме я!

* * *

Уряд давно знає, що найлегше узяти гроші в бідних. Звичайно, їх у бідних мало, зате бідних багато.

* * *

...— Їжте, любi гості, їжте... А якщо зовсім совісті немає, приходьте і завтра.

***

— Ця травма — результат автомобільної аварії?

— Так, лiкарю.

— Напевно, дуже швидко їздите?

— Ні, дуже повільно ходжу.

* * *

Програміст сидить за комп’ютером. Йому дружина приносить каву. Той, не дивлячись, мовчки бере чашку, відсьорбує, потім морщиться, повертається до дружини і каже:

— Я ж не люблю без цукру!

— Я знаю, любий, але мені так хотілося почути твій голос!

* * *

Вирішив парубок від армії відкосити. Прикинувся сліпим, а для правдоподібності попросив свою наречену привести його у військкомат за руку. Призовна комісія поглянула на наречену й погодилася з тим, що парубок сліпий.

***

Ідуть дві блондинки. Одна знайшла косметичку, відкриває, заглядає в дзеркало. Каже iншiй:

— Слухай, там таке знайоме обличчя.

Інша блондинка бере дзеркало, дивиться і каже:

— Ти що, з глузду з’їхала! Це ж я!

* * *

Чайна ложка, залишена на ніч у раковині, притягує до себе тонну немитого посуду.

* * *

Чоловiк після розлучення читає свій паспорт і думає:

— У паспорті лише ще для трьох дружин місце залишилося. Треба розумно його витратити.

* * *

Я за вдачею — філософ, і тому мені байдуже, що їсти — чорну ікру або чорний хліб.

— Але я дивлюся, ти їси чорну ікру, а не хліб.

— А яка різниця?

***

Сидить п’яний на тротуарі, до нього підходить перехожий і запитує:

- Ви чого тут сидите?

- Говорять, що Земля крутиться.

- Ну і що?

- Чекаю, коли мій будинок під’їде.

***

Чоловік приходить додому напідпитку. Дружина свариться:

- Алкаш чортовий, тільки горілка на думці...

Тут чоловік дістає папірець з кишені і каже:

- Стоп! Ось я тест приніс, подивимося, яка ти культурна!

Дружина:

- Ну, подивимося! Читай!

- Так. Перше питання: назвіть два види іноземної валюти.

- Та хоча б долар і марка.

- Так. Далі - назвіть два види протизаплідних засобів.

- Так я тобі відразу десять назву.

- Вірю. Третє питання - назвіть дві річки в Ісландії. Мовчиш? Ну от, я так і знав! Крім грошей і сексу - жодних інтересів!

***

У соцмережі: “Усім тим, кого так цікавить моє життя, офіційно повідомляю: я як і раніше - молода, красива, щаслива і навіть не на дієті!”

***

Зламав чоловік щелепу, лежить у лікарні. Приходить дружина, приносить передаку:

- Ось я тобі принесла морквину, редисочку, яблучко. Ну, видужуй. Що тобі наступного разу принести?

- Оїшків пинеси, зааза.

 

Повернутися
07.05.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...