Анекдоти

На заправку зі страшним гуркотом підлітає учбова машина. За кермом жінка:
— Повний бак і мерщій!
— Одну хвилину! Тільки спочатку вимкніть двигун!
— Так я його вже вимкнула. Це інструктор тремтить!

 * * *

— Алло, долари є?

— Є, а що?

— А який курс?

— Три гривні за долар!

— Це який банк?

— Це друкарня!

 * * *

Помирає 104-річний єврей. До нього приходить його 108-річний друг і запитує:

— Ну, як ти почуваєшся, Абраме?

— Погано, Ізя, дуже погано. Напевно, скоро побачу Бога!

— Ну, якщо він там буде питати «Як там Ізя», ти мене не бачив, нічого про мене не знаєш.

* * *

— Ти знаєш, я сьогодні поставив нашому директору ультиматум!

— І що ти йому сказав?

— Або ви підвищите мені зар­плату, або я звільняюся!

— Ну і чим все закінчилося?

— Ми прийняли компромісне рішення. Він не підвищує мені зарплату, а я не звільняюся.

**

Реальна шкода від куріння — це коли виходиш покурити, а сусіди по гуртожитку зжерли твої пельмені.

 * * *

Коли з інтернету можна буде скачати півлітра коньяку, ось тоді й поговоримо про інтернет-залежнiсть.

 * * *

 На сповіді:

— Отче, я грішила, пила i гуляла.

— Знаю.

— Звідки?

— Підписаний на твій інста­грам.

 * * *

 Хлопець приходить до окуліста.

— Лiкарю, перевірте мені зір.

— У вас із зором повний порядок

— Та який там порядок! Я недавно одружився і грошей узагалі не бачу.

 * * *

 — Я так мрію про велосипед! Постійно повторюю чоловікові, як корисно крутити педалі на свіжому повітрі!

— Ну і що, виконав він твоє бажання?

— Частково. Переніс швейну машину на балкон.

 


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.