Анекдоти

На заправку зі страшним гуркотом підлітає учбова машина. За кермом жінка:
— Повний бак і мерщій!
— Одну хвилину! Тільки спочатку вимкніть двигун!
— Так я його вже вимкнула. Це інструктор тремтить!

 * * *

— Алло, долари є?

— Є, а що?

— А який курс?

— Три гривні за долар!

— Це який банк?

— Це друкарня!

 * * *

Помирає 104-річний єврей. До нього приходить його 108-річний друг і запитує:

— Ну, як ти почуваєшся, Абраме?

— Погано, Ізя, дуже погано. Напевно, скоро побачу Бога!

— Ну, якщо він там буде питати «Як там Ізя», ти мене не бачив, нічого про мене не знаєш.

* * *

— Ти знаєш, я сьогодні поставив нашому директору ультиматум!

— І що ти йому сказав?

— Або ви підвищите мені зар­плату, або я звільняюся!

— Ну і чим все закінчилося?

— Ми прийняли компромісне рішення. Він не підвищує мені зарплату, а я не звільняюся.

**

Реальна шкода від куріння — це коли виходиш покурити, а сусіди по гуртожитку зжерли твої пельмені.

 * * *

Коли з інтернету можна буде скачати півлітра коньяку, ось тоді й поговоримо про інтернет-залежнiсть.

 * * *

 На сповіді:

— Отче, я грішила, пила i гуляла.

— Знаю.

— Звідки?

— Підписаний на твій інста­грам.

 * * *

 Хлопець приходить до окуліста.

— Лiкарю, перевірте мені зір.

— У вас із зором повний порядок

— Та який там порядок! Я недавно одружився і грошей узагалі не бачу.

 * * *

 — Я так мрію про велосипед! Постійно повторюю чоловікові, як корисно крутити педалі на свіжому повітрі!

— Ну і що, виконав він твоє бажання?

— Частково. Переніс швейну машину на балкон.

 


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…