Анекдоти

На заправку зі страшним гуркотом підлітає учбова машина. За кермом жінка:
— Повний бак і мерщій!
— Одну хвилину! Тільки спочатку вимкніть двигун!
— Так я його вже вимкнула. Це інструктор тремтить!

 * * *

— Алло, долари є?

— Є, а що?

— А який курс?

— Три гривні за долар!

— Це який банк?

— Це друкарня!

 * * *

Помирає 104-річний єврей. До нього приходить його 108-річний друг і запитує:

— Ну, як ти почуваєшся, Абраме?

— Погано, Ізя, дуже погано. Напевно, скоро побачу Бога!

— Ну, якщо він там буде питати «Як там Ізя», ти мене не бачив, нічого про мене не знаєш.

* * *

— Ти знаєш, я сьогодні поставив нашому директору ультиматум!

— І що ти йому сказав?

— Або ви підвищите мені зар­плату, або я звільняюся!

— Ну і чим все закінчилося?

— Ми прийняли компромісне рішення. Він не підвищує мені зарплату, а я не звільняюся.

**

Реальна шкода від куріння — це коли виходиш покурити, а сусіди по гуртожитку зжерли твої пельмені.

 * * *

Коли з інтернету можна буде скачати півлітра коньяку, ось тоді й поговоримо про інтернет-залежнiсть.

 * * *

 На сповіді:

— Отче, я грішила, пила i гуляла.

— Знаю.

— Звідки?

— Підписаний на твій інста­грам.

 * * *

 Хлопець приходить до окуліста.

— Лiкарю, перевірте мені зір.

— У вас із зором повний порядок

— Та який там порядок! Я недавно одружився і грошей узагалі не бачу.

 * * *

 — Я так мрію про велосипед! Постійно повторюю чоловікові, як корисно крутити педалі на свіжому повітрі!

— Ну і що, виконав він твоє бажання?

— Частково. Переніс швейну машину на балкон.

 


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.