Про вакцинацію – від Євгена Комаровського

  Пропонуємо вашій увазі відповіді відомого лікаря Комаровського на найцікавіші питання щодо вакцинації.  

Чому в Україні таке низьке охоплення населення вакцинацією?

Тому що вакцинація вбиває сама себе. Вакцинація – саме через свою ефективність – сама проти себе працює.

Ви припинили бояться. Ви не боїтеся ані коклюшу, ані дифтерії, ані кору. Ви цього не бачите, ви про це не знаєте. І більш за все на світі я хочу, що б ви не дізналися про це. Ось це – моя задача.

У Румунії епідемія кору. Ось вдумайтеся: причому нормальної інформації про цю епідемію немає. Я поясню чому. Тому що в Румунії, за їхніми даними, померло 20 дітей, а на кір захворіло 3 тисячі, такого при кору не буває. При кору помирає в 21 столітті один на тисячу. Тобто якщо померло 20, значить, скільки повинно захворіти? 20 тисяч! А вони кажуть, що захворіли 3 тисячі. Тобто ситуація набагато більш драматична, ніж нам говорять, але при цьому в Румунії щеплені 85%, а у нас менше 50%.

Тому коли сюди вдарить кір, і коли будуть стояти маленькі труни у всіх київських дворах, все одразу полюблять вакцинацію. І тоді всі кинуться добувати вакцину. Я не хочу, що б ми такою ціною до цього прийшли, і знову почали любити вакцину. Ось і все.

Як правильно підготувати дитину до вакцинації, щоб знизити ймовірність побічних ефектів?

Всесвітня організація охорони здоров’я вважає, що якщо дитина при тямі, рухається, може ковтати і дихати, то її треба зловити і вколоти. Тобто ось прилетів вертоліт в тайгу або в Африку, сіли, всіх дітей, яких змогли наздогнати, прищепили, і все.

Насправді  це величезна помилка, що щеплення дає хоч якесь додаткове навантаження. Мене бентежить інше. Коли наша дитина хвора, як правило, вірусною інфекцією, то в крові наявний певний рівень інтерферону, який перешкоджає виробленню імунітету. Тобто не щеплення небезпечне для дитини, а наявність хвороб не дозволяє вакцині себе проявити. Тому краще, коли вона буде здорова або, принаймні, вона буде не в гострому періоді інфекційної хвороби.

Пігулки для підготовки до вакцинації немає. Найголовніше, щоб на етапі вакцинації дитину вберегли від шмарклів. Є головні помилки до, і є головні помилки після.

“До” – це люди, які говорять: “Зараз ми вам зроблять аналізи, і скажуть, можна вам вакцинуватися, чи ні”. На вашій необізнаності заробляють гроші. Головна підготовка до вакцинації – це посмішка батьків. Просто коли мама перебуває в стані стресу, то цей адреналін в молоці потрапить до дитини. Реакція на адреналін: порушення сну, неспокій, порушення терморегуляції.

Чи потрібно здавати аналіз крові перед щепленням?

Ви можете здавати аналіз крові виключно для себе.

Для вакцинації цього не потрібно. Нічого принципового ви там не побачите. Ну, побачите ви низький гемоглобін, так треба прищеплювати все одно, адже низький гемоглобін це не привід. Якщо у дитини є прихована інфекція, при цьому вона може ходити і ковтати, то ця прихована інфекція не впливає на формування імунітету. Щепити!

  Якщо вакцину неправильно зберігали, то вона не ефективна?

Вона не є небезпечною. Вбити вона не може.

 Як вакцинуватися дорослим?

Кожні 10 років – проти дифтерії і правця, кожної осені  проти грипу. Це те, що обов’язково. Якщо хочете розмножуватися, то проти кору, краснухи, вітряної віспи  теж не завадить, якщо не хворіли.

  Чи є певний відсоток дітей, які мають непереносимість вакцини?

Так, є такі діти. Імовірність непереносимості приблизно 1 на 1 000 000 доз.

Головне – мати можливість надати швидку допомогу при розвитку реакції непереносимості. Це те питання, яке ви можете задати будь-якому лікарю чи медсестрі в кабінеті щеплення: “Лікарю, а якщо у нас буде гостра реакція, де у вас адреналін, дексаметазон?  Нема? До побачення”.

http://www.bzv.org.ua


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…