Четверо тернопільських педагогів змагатимуться за титул «Учитель року-2018»

Упродовж 21-22 січня  в Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти відбувався фінал ІІ туру обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2018»  у номінаціях: «Українська мова і література», «Німецька мова», «Фізика» та «Фізична культура».

Як повідомляють в управління освіти й науки облдержадміністрації, у кожній номінації змагалися по 5 найкращих педагогів області, які пройшли конкурсні випробування, серед яких: навчальний проект, методичний практикум та проведення відритих уроків.

За результатами теоретичного і практичного турів і оцінкою журі, переможцями обласного етапу конкурсу стали:

У номінації «Українська мова і література» – Руслана Петрокушин, вчитель  Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №16 ім. Володимира Левицького.

У номінації «Німецька мова» – Марія Ятчук, вчитель гімназії «Гармонія» – відокремленого структурного підрозділу Галицького коледжу імені В. Чорновола, м. Тернопіль.

У номінації «Фізика» – Віктор Дворський, вчитель Бережанської ЗОШ І-ІІІ ст. №2.

У номінації «Фізична культура» – Лілія Булич, вчитель Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов.

http://reporter.net.ua


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…