Четверо тернопільських педагогів змагатимуться за титул «Учитель року-2018»

Упродовж 21-22 січня  в Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти відбувався фінал ІІ туру обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2018»  у номінаціях: «Українська мова і література», «Німецька мова», «Фізика» та «Фізична культура».

Як повідомляють в управління освіти й науки облдержадміністрації, у кожній номінації змагалися по 5 найкращих педагогів області, які пройшли конкурсні випробування, серед яких: навчальний проект, методичний практикум та проведення відритих уроків.

За результатами теоретичного і практичного турів і оцінкою журі, переможцями обласного етапу конкурсу стали:

У номінації «Українська мова і література» – Руслана Петрокушин, вчитель  Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №16 ім. Володимира Левицького.

У номінації «Німецька мова» – Марія Ятчук, вчитель гімназії «Гармонія» – відокремленого структурного підрозділу Галицького коледжу імені В. Чорновола, м. Тернопіль.

У номінації «Фізика» – Віктор Дворський, вчитель Бережанської ЗОШ І-ІІІ ст. №2.

У номінації «Фізична культура» – Лілія Булич, вчитель Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов.

http://reporter.net.ua


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.