Щоб ти жив, як… водій тролейбуса!

Водії тролейбусів у Тернополі отримують щомісячну заробітну плату у розмірі від 15000 до 20000 гривень. У кондукторів зарплата становить від 6000 до 7000 гривень.

 Як повідомив директор комунального підприємства «Тернопільелектротранс» Андрій Мастюх, усі нарахування відбуваються офіційно, відповідно до чинного законодавства.

Вираховуючи податки, чистими на руки у водіїв тролейбусів виходить орієнтовно від 12 до 16 тисяч гривень, у кондукторів – близько 5000 гривень.

Як для Тернополя, так і для України загалом, зарплата у водіїв дуже достойна. Втім, незважаючи на це, на комунальному підприємстві відчувають нестачу кадрів. Так, станом на сьогоднішній день, є не менше 30 вакансій водіїв тролейбусів, а також близько 30 вакансій кондукторів та слюсарів, повідомляють на сайті КП «Тернопільелектротранс».

У комунальному підприємстві таку ситуацію пов’язують із закордонним заробітчанством – тернополяни масово їдуть у Польщу і там отримують по 1000 доларів на місяць. Зокрема, українці тепер часто влаштовуються на роботу водіями громадського транспорту у сусідній державі.

– Ми вчасно відреагували на ситуацію на ринку праці і підвищили своїм працівникам зарплату. – розповідає Андрій Мастюх. – Це суттєво призупинило відтік кадрів. Тому наших водіїв за кордоном не так багато. Ті, що виїхали на заробітки, кажуть, що хочуть на батьківщині щомісяця гарантовано отримувати зарплату у розмірі 20000 гривень або 600-700 доларів і тоді почнуть повертатися. Ведемо з ними переговори, а також намагаємося втримати тих, що працюють на підприємстві. Окрім цього ми зацікавлені в залученні молоді – новим працівникам після проходження курсу навчання гарантоване працевлаштування з високою заробітною платою та повним соцпакетом.

http://ternopoliany.te.ua


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.