Щоб ти жив, як… водій тролейбуса!

Водії тролейбусів у Тернополі отримують щомісячну заробітну плату у розмірі від 15000 до 20000 гривень. У кондукторів зарплата становить від 6000 до 7000 гривень.

 Як повідомив директор комунального підприємства «Тернопільелектротранс» Андрій Мастюх, усі нарахування відбуваються офіційно, відповідно до чинного законодавства.

Вираховуючи податки, чистими на руки у водіїв тролейбусів виходить орієнтовно від 12 до 16 тисяч гривень, у кондукторів – близько 5000 гривень.

Як для Тернополя, так і для України загалом, зарплата у водіїв дуже достойна. Втім, незважаючи на це, на комунальному підприємстві відчувають нестачу кадрів. Так, станом на сьогоднішній день, є не менше 30 вакансій водіїв тролейбусів, а також близько 30 вакансій кондукторів та слюсарів, повідомляють на сайті КП «Тернопільелектротранс».

У комунальному підприємстві таку ситуацію пов’язують із закордонним заробітчанством – тернополяни масово їдуть у Польщу і там отримують по 1000 доларів на місяць. Зокрема, українці тепер часто влаштовуються на роботу водіями громадського транспорту у сусідній державі.

– Ми вчасно відреагували на ситуацію на ринку праці і підвищили своїм працівникам зарплату. – розповідає Андрій Мастюх. – Це суттєво призупинило відтік кадрів. Тому наших водіїв за кордоном не так багато. Ті, що виїхали на заробітки, кажуть, що хочуть на батьківщині щомісяця гарантовано отримувати зарплату у розмірі 20000 гривень або 600-700 доларів і тоді почнуть повертатися. Ведемо з ними переговори, а також намагаємося втримати тих, що працюють на підприємстві. Окрім цього ми зацікавлені в залученні молоді – новим працівникам після проходження курсу навчання гарантоване працевлаштування з високою заробітною платою та повним соцпакетом.

http://ternopoliany.te.ua


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.