Щоб ти жив, як… водій тролейбуса!

Водії тролейбусів у Тернополі отримують щомісячну заробітну плату у розмірі від 15000 до 20000 гривень. У кондукторів зарплата становить від 6000 до 7000 гривень.

 Як повідомив директор комунального підприємства «Тернопільелектротранс» Андрій Мастюх, усі нарахування відбуваються офіційно, відповідно до чинного законодавства.

Вираховуючи податки, чистими на руки у водіїв тролейбусів виходить орієнтовно від 12 до 16 тисяч гривень, у кондукторів – близько 5000 гривень.

Як для Тернополя, так і для України загалом, зарплата у водіїв дуже достойна. Втім, незважаючи на це, на комунальному підприємстві відчувають нестачу кадрів. Так, станом на сьогоднішній день, є не менше 30 вакансій водіїв тролейбусів, а також близько 30 вакансій кондукторів та слюсарів, повідомляють на сайті КП «Тернопільелектротранс».

У комунальному підприємстві таку ситуацію пов’язують із закордонним заробітчанством – тернополяни масово їдуть у Польщу і там отримують по 1000 доларів на місяць. Зокрема, українці тепер часто влаштовуються на роботу водіями громадського транспорту у сусідній державі.

– Ми вчасно відреагували на ситуацію на ринку праці і підвищили своїм працівникам зарплату. – розповідає Андрій Мастюх. – Це суттєво призупинило відтік кадрів. Тому наших водіїв за кордоном не так багато. Ті, що виїхали на заробітки, кажуть, що хочуть на батьківщині щомісяця гарантовано отримувати зарплату у розмірі 20000 гривень або 600-700 доларів і тоді почнуть повертатися. Ведемо з ними переговори, а також намагаємося втримати тих, що працюють на підприємстві. Окрім цього ми зацікавлені в залученні молоді – новим працівникам після проходження курсу навчання гарантоване працевлаштування з високою заробітною платою та повним соцпакетом.

http://ternopoliany.te.ua


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…