"Ігри героїв" у Тернополі: сильні тілом та духом

На всеукраїнські аматорські спортивні змагання з кросфіту "Ігри Героїв" у Тернопіль 10 лютого з'їдуться учасники з різних областей. Це люди з обмеженими можливостями. Змагання відбуватиметься у ТРЦ "Подоляни" орієнтовно з 10 до 18.00. Вхід вільний.

 "Ігри Героїв" відбуваються кілька разів на рік у різних містах. Перші такі змагання з кросфіту провели у 2016-ому році.

- Участь у них беруть спортсмени, які втратили кінцівки. більшість учасників проекту - бійці АТО, - каже один з співорганізаторів "Ігор Героїв" у Тернополі Андрій Гуменний. - А також всі спортсмени з обмеженими можливостями, які не здаються та ведуть активний спосіб життя. Щоб стати учасником змагань потрібно бути підготовленим спортсменом, який може показати відповідний результат. - Це люди, які постійно працюють над собою, вдосконалюються, - продовжує Андрій. - Ті, хто проходить відбір, беруть участь далі. На ці змагання ми очікуємо від 15-ти до 25-ти учасників з різних областей. Є вже кілька заявників.

Серед учасників майбутніх змагань є і тернополянин - 35-річний Святослав Олійник, який  також  є співорганізатором проекту. Святослав у інвалідному візку з 2012-ого року. З чоловіком трапився нещасний випадок, коли він працював на судні в Норвегії.  - Полетів з висоти вісім метрів і впав в трюм, - розповідає чоловік. - Напарник не втримав. Перших кілька днів в мене щось дурне в голові крутилось, але потім я зрозумів, що депресія не допоможе. І потрібно ставити себе не ноги, проходити реабілітацію. І пізніше я почав займатись у спортзалі в свого друга. До того я з 13-ти років займався боксом. Щоб підготуватись до змагань, Святослав тричі на тиждень займається у залі. Також має спеціальне обладнання для занять вдома. Це уже 9-ті "Ігри Героїв", в яких Святослав Олійник бере участь. У 2017-ому на міжнародних змаганнях серед учасників на інвалідних візках посів третє місце.  – Змагання для хлопців - це свого роду реабілітація: і психологічна, і фізична, - каже Святослав. - Це ніби кросфіт. Одні змагання у нас проходили в Харкові. Ми приїжджали до поранених в госпіталь. І там лежав 19-річний хлопчина з ампутованою ногою. Він подивився, як учасники займаються і він вже тоді хотів приймати участь та займатись.   

 Якщо серед тернополян з обмеженими можливостями, які займаються спортом, є охочі взяти участь у "Іграх Героїв", то можуть залишити заяву в групі у соцмережі Facebook Незламний ДУХ Тернопілля або в подію "Ігри героїв в Тернополі". 

 - Змагання відбуватимуться протягом дня - 10 лютого, - продовжує Андрій Гуменний. - Переможців визначатимуть у трьох категоріях: спортсмени на візках, спортсмени з протезом нижніх кінцівок, спортсмени ампутацією верхніх кінцівок. Для них розроблені різні вправи.  Щодо призів для учасників та переможців, як кажуть організатори, цим питанням займаються спонсори. До слова, якщо у Тернополі є охочі підприємців підтримати проект, то теж можуть долучитись.  - Ми будемо раді людям, які хочуть допомогти тим хлопцям, які є взірцем для нас, які не здаються, - каже Андрій Гуменний. - Хотілось би ще, щоб у тернопільських спортклубах з розумінням відносились до людей з обмеженими можливостями, учасників АТО. Щоб для них виділяли час на безкоштовні заняття. Зараз у Тернополі є лише кілька залів, які йдуть назустріч.  

https://te.20minut.ua


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.