"Ігри героїв" у Тернополі: сильні тілом та духом

На всеукраїнські аматорські спортивні змагання з кросфіту "Ігри Героїв" у Тернопіль 10 лютого з'їдуться учасники з різних областей. Це люди з обмеженими можливостями. Змагання відбуватиметься у ТРЦ "Подоляни" орієнтовно з 10 до 18.00. Вхід вільний.

 "Ігри Героїв" відбуваються кілька разів на рік у різних містах. Перші такі змагання з кросфіту провели у 2016-ому році.

- Участь у них беруть спортсмени, які втратили кінцівки. більшість учасників проекту - бійці АТО, - каже один з співорганізаторів "Ігор Героїв" у Тернополі Андрій Гуменний. - А також всі спортсмени з обмеженими можливостями, які не здаються та ведуть активний спосіб життя. Щоб стати учасником змагань потрібно бути підготовленим спортсменом, який може показати відповідний результат. - Це люди, які постійно працюють над собою, вдосконалюються, - продовжує Андрій. - Ті, хто проходить відбір, беруть участь далі. На ці змагання ми очікуємо від 15-ти до 25-ти учасників з різних областей. Є вже кілька заявників.

Серед учасників майбутніх змагань є і тернополянин - 35-річний Святослав Олійник, який  також  є співорганізатором проекту. Святослав у інвалідному візку з 2012-ого року. З чоловіком трапився нещасний випадок, коли він працював на судні в Норвегії.  - Полетів з висоти вісім метрів і впав в трюм, - розповідає чоловік. - Напарник не втримав. Перших кілька днів в мене щось дурне в голові крутилось, але потім я зрозумів, що депресія не допоможе. І потрібно ставити себе не ноги, проходити реабілітацію. І пізніше я почав займатись у спортзалі в свого друга. До того я з 13-ти років займався боксом. Щоб підготуватись до змагань, Святослав тричі на тиждень займається у залі. Також має спеціальне обладнання для занять вдома. Це уже 9-ті "Ігри Героїв", в яких Святослав Олійник бере участь. У 2017-ому на міжнародних змаганнях серед учасників на інвалідних візках посів третє місце.  – Змагання для хлопців - це свого роду реабілітація: і психологічна, і фізична, - каже Святослав. - Це ніби кросфіт. Одні змагання у нас проходили в Харкові. Ми приїжджали до поранених в госпіталь. І там лежав 19-річний хлопчина з ампутованою ногою. Він подивився, як учасники займаються і він вже тоді хотів приймати участь та займатись.   

 Якщо серед тернополян з обмеженими можливостями, які займаються спортом, є охочі взяти участь у "Іграх Героїв", то можуть залишити заяву в групі у соцмережі Facebook Незламний ДУХ Тернопілля або в подію "Ігри героїв в Тернополі". 

 - Змагання відбуватимуться протягом дня - 10 лютого, - продовжує Андрій Гуменний. - Переможців визначатимуть у трьох категоріях: спортсмени на візках, спортсмени з протезом нижніх кінцівок, спортсмени ампутацією верхніх кінцівок. Для них розроблені різні вправи.  Щодо призів для учасників та переможців, як кажуть організатори, цим питанням займаються спонсори. До слова, якщо у Тернополі є охочі підприємців підтримати проект, то теж можуть долучитись.  - Ми будемо раді людям, які хочуть допомогти тим хлопцям, які є взірцем для нас, які не здаються, - каже Андрій Гуменний. - Хотілось би ще, щоб у тернопільських спортклубах з розумінням відносились до людей з обмеженими можливостями, учасників АТО. Щоб для них виділяли час на безкоштовні заняття. Зараз у Тернополі є лише кілька залів, які йдуть назустріч.  

https://te.20minut.ua


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…