"Ігри героїв" у Тернополі: сильні тілом та духом

На всеукраїнські аматорські спортивні змагання з кросфіту "Ігри Героїв" у Тернопіль 10 лютого з'їдуться учасники з різних областей. Це люди з обмеженими можливостями. Змагання відбуватиметься у ТРЦ "Подоляни" орієнтовно з 10 до 18.00. Вхід вільний.

 "Ігри Героїв" відбуваються кілька разів на рік у різних містах. Перші такі змагання з кросфіту провели у 2016-ому році.

- Участь у них беруть спортсмени, які втратили кінцівки. більшість учасників проекту - бійці АТО, - каже один з співорганізаторів "Ігор Героїв" у Тернополі Андрій Гуменний. - А також всі спортсмени з обмеженими можливостями, які не здаються та ведуть активний спосіб життя. Щоб стати учасником змагань потрібно бути підготовленим спортсменом, який може показати відповідний результат. - Це люди, які постійно працюють над собою, вдосконалюються, - продовжує Андрій. - Ті, хто проходить відбір, беруть участь далі. На ці змагання ми очікуємо від 15-ти до 25-ти учасників з різних областей. Є вже кілька заявників.

Серед учасників майбутніх змагань є і тернополянин - 35-річний Святослав Олійник, який  також  є співорганізатором проекту. Святослав у інвалідному візку з 2012-ого року. З чоловіком трапився нещасний випадок, коли він працював на судні в Норвегії.  - Полетів з висоти вісім метрів і впав в трюм, - розповідає чоловік. - Напарник не втримав. Перших кілька днів в мене щось дурне в голові крутилось, але потім я зрозумів, що депресія не допоможе. І потрібно ставити себе не ноги, проходити реабілітацію. І пізніше я почав займатись у спортзалі в свого друга. До того я з 13-ти років займався боксом. Щоб підготуватись до змагань, Святослав тричі на тиждень займається у залі. Також має спеціальне обладнання для занять вдома. Це уже 9-ті "Ігри Героїв", в яких Святослав Олійник бере участь. У 2017-ому на міжнародних змаганнях серед учасників на інвалідних візках посів третє місце.  – Змагання для хлопців - це свого роду реабілітація: і психологічна, і фізична, - каже Святослав. - Це ніби кросфіт. Одні змагання у нас проходили в Харкові. Ми приїжджали до поранених в госпіталь. І там лежав 19-річний хлопчина з ампутованою ногою. Він подивився, як учасники займаються і він вже тоді хотів приймати участь та займатись.   

 Якщо серед тернополян з обмеженими можливостями, які займаються спортом, є охочі взяти участь у "Іграх Героїв", то можуть залишити заяву в групі у соцмережі Facebook Незламний ДУХ Тернопілля або в подію "Ігри героїв в Тернополі". 

 - Змагання відбуватимуться протягом дня - 10 лютого, - продовжує Андрій Гуменний. - Переможців визначатимуть у трьох категоріях: спортсмени на візках, спортсмени з протезом нижніх кінцівок, спортсмени ампутацією верхніх кінцівок. Для них розроблені різні вправи.  Щодо призів для учасників та переможців, як кажуть організатори, цим питанням займаються спонсори. До слова, якщо у Тернополі є охочі підприємців підтримати проект, то теж можуть долучитись.  - Ми будемо раді людям, які хочуть допомогти тим хлопцям, які є взірцем для нас, які не здаються, - каже Андрій Гуменний. - Хотілось би ще, щоб у тернопільських спортклубах з розумінням відносились до людей з обмеженими можливостями, учасників АТО. Щоб для них виділяли час на безкоштовні заняття. Зараз у Тернополі є лише кілька залів, які йдуть назустріч.  

https://te.20minut.ua


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.