Тернопільська ветеринар оперує… з маленькою донечкою у слінгу!

З дитиною на роботу ходить мама-хірург у Тернополі. Мало того, жінка-ветеринар оперує із немовлям біля серця. Вона прилаштовує чотиримісячну доньку у слінг, щоб звільнити руки, і береться за скальпель. Жінка продовжила професійну діяльність уже через місяць після пологів, йдеться в  https://tsn.ua. Фото мами-ветеринара з дитиною у слінгу в операційній підірвали Мережу. Їх виклала  волонтерка, яка опікується безпритульними собаками.

Всеукраїнський телеканал “1+1”  розповів про тернопільського волонтера на всю країну.

33-річна Олена Федорків на роботу приїжджає із меншою донькою Аліною. Старшу дворічну Сашу залишили вдома із чоловіком. Сьогодні Олена оперуватиме Топіка. Господарі  просять вгамувати його потяг до протилежної статті. Поки песика готують до операції, Олена стерилізує інструменти. Власник Топіка бачить маля і дивується.

Лікар прилаштовує чотиримісячну доньку у слінг, щоб звільнити руки, і береться за скальпель. У такий спосіб мама продовжила професійну діяльність уже через місяць після пологів.«Якщо я вдома готую з дитиною на руках, я виношу сміття, ходжу в магазин, що мені заважає зробити операцію», - розповідає вона.

 Усю вагітність вона теж оперувала.

 Чотиримісячна Алінка песика не лякається. Спокійно спостерігає, примостившись на мамі у слінгу. Вона на грудному вигодовуванні, ще часто спить, а мама цим користується. 

«Прокидається, коли зголодніє, коли їй потрібно в туалет, то я встигала за цей період виконати операцію, все помити, почистити», - розповідає ветеринар.

Колега Ілля, який їй асистує, каже – третій «лікар» у слінгу йому не заважає. Переконує, коли у нього будуть діти, теж змалечку привчатиме їх до професії.

Під час перерви мама таки заколисує доньку –  пританцьовуючи біля операційного стола. Операція триває  хвилин двадцять. Топік та Аліна сплять. Олена та Ілля працюють. Жінка на собі тримає дитину вагою під сім кілограмів. І так щонайменше тричі на тиждень. Певна, що для її немовляти тут немає жодної небезпеки.

 «Повірте, операційну я тут сама все дезинфікую, вимиваю, можливо чистіше, ніж в деяких людей вдома», - переконує жінка.

Ззовні слінг обгорнутий чистою тканиною, щоб було усе стерильно.

Утім, Олена визнає – оперувати разом з донькою зможе не довго, бо дівчинка робиться важчою і рухливішою. Тому уже розмірковує, як працюватиме далі із двома маленьких дітей. Але покидати улюблену роботу точно не буде.


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.