ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО

Коротке слово «Крути». А скільки болю за ним, скільки героїзму, переплетеного з трагізмом. Цими днями Україна вшановує 100-річчя бою під Крутами. Вражаюче, скільки важливих збігів містять ситуації столітньої давнини і сучасної російсько-української війни. Коли на Київ ішла кількатисячна до зубів озброєна армія муравйовських головорізів, три сотні київських курсантів, яким заледве виповнилось 16-17 років, самовіддано та майже без зброї кинулись захищати свою землю. Вона стала їм дорожчою від власного життя. Не вижив ніхто...

Думаючи про них, таких юних, ще безвусих, у тодішніх незграбних курсантських шинелях, я натомість бачу інших: у велосипедних шоломах і з наївними дерев’яними щитами, які не захистили їх від куль снайперів… Крутяни загинули через прорахунки уряду УНР. Увесь український героїзм - це майже завжди виправляння прорахунків інших .

Історія, яку не вивчають належним чином, зазвичай повторюється. Сьогодні ми маємо фактично ту ж ситуацію, як майже 100 років тому, коли ворог із північного сходу намагається загарбати Україну, а наші герої знову гинуть заради кращого майбутнього нащадків. А все тому, що ми забули власну історію і змушені складати іспит на зрілість нації, допоки не складемо його на відмінно!


Повернутися
30.01.2018
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.