ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО

Коротке слово «Крути». А скільки болю за ним, скільки героїзму, переплетеного з трагізмом. Цими днями Україна вшановує 100-річчя бою під Крутами. Вражаюче, скільки важливих збігів містять ситуації столітньої давнини і сучасної російсько-української війни. Коли на Київ ішла кількатисячна до зубів озброєна армія муравйовських головорізів, три сотні київських курсантів, яким заледве виповнилось 16-17 років, самовіддано та майже без зброї кинулись захищати свою землю. Вона стала їм дорожчою від власного життя. Не вижив ніхто...

Думаючи про них, таких юних, ще безвусих, у тодішніх незграбних курсантських шинелях, я натомість бачу інших: у велосипедних шоломах і з наївними дерев’яними щитами, які не захистили їх від куль снайперів… Крутяни загинули через прорахунки уряду УНР. Увесь український героїзм - це майже завжди виправляння прорахунків інших .

Історія, яку не вивчають належним чином, зазвичай повторюється. Сьогодні ми маємо фактично ту ж ситуацію, як майже 100 років тому, коли ворог із північного сходу намагається загарбати Україну, а наші герої знову гинуть заради кращого майбутнього нащадків. А все тому, що ми забули власну історію і змушені складати іспит на зрілість нації, допоки не складемо його на відмінно!


Повернутися
30.01.2018
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…