Анекдоти

— Ходив здавати іспит?

— Ходив.

— А який квиток витягнув?

— Вiйськовий.

 * * *

 Якщо з хорошою компанією і з достатньою кількістю горілки потрапляєш на природу, то вже немає особливої різниці — гриби ловити чи рибу збирати.

 * * *

 Через жахливі затори у витверезник привезли абсолютно тверезого клієнта.

 * * *

 Дружина повертається додому з роботи.

— Люба, ти помітила, як я відремонтував годинник iз зозулею?

— Так, тепер вона через кожні п’ятнадцять хвилин висувається і запитує: «Котра година?»

 * * *

 Бензозаправка, висить табличка: «Бензину немає взагалі!».

Хлопець підходить до каси й цікавиться:

— А чому «взагалі»?

**

— Семене Марковичу, кажуть, ви були в стрип-клубi?
— Так. Поклав у бiкiнi дiвчинi 50 доларiв, а звiдти вийняв 100 євро. І вiдпочив, i заробив грошей.

**

Лист батька синові-студенту:
— Висилаю тобі сто гривень, як ти і просив. Тільки запам’ятай: сто пишеться з двома нулями, а не з трьома.

**

Батько — синові:

— Ти куди зібрався?

— На побачення з дівчиною.

— Сміття винеси.

— Тату, заздрість — погане почуття!

 * * *

 Дівчина прийшла до ворожки.

— Мене люблять двоє хлопців. Скажи, кому з них пощастить?

Ворожка розклала карти, потім уважно подивилася на дівчину.

— Пощастить Ігорю — твоїм чоловiком стане Петро.

 * * *

 На автозаправці касир попереджає блондинку:

— Вiдсьогоднi бензин подорожчав.

— Добре, налийте мені 50 літрів учорашнього.

 * * *

 Заблукали два грибники. Ледве пересуваючи ноги, вийшли вони на галявину. А там прапорщик стоїть. Вони його запитують:

— Ми на станцію правильно йдемо?

— Яке там правильно? Гомiлковий суглоб вихляє, удар стопи не чіткий, та й узагалі не в ногу.

 


Повернутися
30.01.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.