Анекдоти

— Ходив здавати іспит?

— Ходив.

— А який квиток витягнув?

— Вiйськовий.

 * * *

 Якщо з хорошою компанією і з достатньою кількістю горілки потрапляєш на природу, то вже немає особливої різниці — гриби ловити чи рибу збирати.

 * * *

 Через жахливі затори у витверезник привезли абсолютно тверезого клієнта.

 * * *

 Дружина повертається додому з роботи.

— Люба, ти помітила, як я відремонтував годинник iз зозулею?

— Так, тепер вона через кожні п’ятнадцять хвилин висувається і запитує: «Котра година?»

 * * *

 Бензозаправка, висить табличка: «Бензину немає взагалі!».

Хлопець підходить до каси й цікавиться:

— А чому «взагалі»?

**

— Семене Марковичу, кажуть, ви були в стрип-клубi?
— Так. Поклав у бiкiнi дiвчинi 50 доларiв, а звiдти вийняв 100 євро. І вiдпочив, i заробив грошей.

**

Лист батька синові-студенту:
— Висилаю тобі сто гривень, як ти і просив. Тільки запам’ятай: сто пишеться з двома нулями, а не з трьома.

**

Батько — синові:

— Ти куди зібрався?

— На побачення з дівчиною.

— Сміття винеси.

— Тату, заздрість — погане почуття!

 * * *

 Дівчина прийшла до ворожки.

— Мене люблять двоє хлопців. Скажи, кому з них пощастить?

Ворожка розклала карти, потім уважно подивилася на дівчину.

— Пощастить Ігорю — твоїм чоловiком стане Петро.

 * * *

 На автозаправці касир попереджає блондинку:

— Вiдсьогоднi бензин подорожчав.

— Добре, налийте мені 50 літрів учорашнього.

 * * *

 Заблукали два грибники. Ледве пересуваючи ноги, вийшли вони на галявину. А там прапорщик стоїть. Вони його запитують:

— Ми на станцію правильно йдемо?

— Яке там правильно? Гомiлковий суглоб вихляє, удар стопи не чіткий, та й узагалі не в ногу.

 


Повернутися
30.01.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.