А як же «думайте, читайте?»…

Половина українців не прочитала жодної книги за останній рік  

 Менше половини українців (43%) за останній рік прочитали хоча б одну книгу, 51% – взагалі не прочитали жодної.

 Такі результати опитування, проведеного компанією Research & Branding Group у жовтні-листопаді 2017 року.

Протягом останнього року схильність до читання книг частіше проявляли жінки, ніж чоловіки (48% проти 38%).

Найчастіше читачі книг трапляються серед осіб, які мають вищу освіту, а найрідше – серед осіб із середньою освітою (відповідно, 57% проти 31%);

Частіше читають жителі Сходу і Центру країни (відповідно, 49% і 46%), в той час як у південних областях України – найменше (34%).

Говорячи тільки тих, хто читає книги (43% опитаних українців), соціологи відзначають – за минулий рік кожен прочитав в середньому близько 7 книг. Деякі з них за аналізований період прочитали не більше однієї книги, а деякі – кілька десятків.

Опитування проводилося з 27 жовтня по 9 листопада 2017 року. У дослідженні взяли участь 1802 респондента у віці від 18 років і старше.

Вибірка репрезентує населення України за статтю, віком, типом поселення та регіоном проживання (за винятком непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей, АР Крим, та м.Севастополь).


Повернутися
30.01.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.